АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ
Анотація
В умовах турбулентного середовища все більшої уваги заслуговує необхідність впровадження на вітчизняних підприємствах антикризового управління, як необхідної умови забезпечення фінансової стабільності та конкурентоспроможності. Зовнішні та внутрішні фактори мають постійний вплив, в тому числі негативний, на діяльність вітчизняних підприємств, а своєчасне застосування антикризових заходів, ризик-менеджменту, діагностика кризових явищ нівелює негативні наслідки виникнення фінансової кризи та дозволяє підприємству розвиватися або виживати у швидкозмінному середовищі.
У вітчизняній та зарубіжній літературі часто розглядається поняття «фінансова криза», яка виникає в процесі негативного впливу ризиків та економічної нестабільності підприємства. На сьогоднішній момент існує велика кількість ризиків, які впливають на діяльність підприємств і ідентифікувати їх, мінімізувати або усунути вплив на підприємство складно без впровадження ефективної системи антикризового управління.
Крім того, з метою подолання кризових явищ та відновлення платоспроможності вітчизняні підприємства можуть формувати систему антикризового управління, завданням якої є: діагностика ризиків, виокремлення найбільш вагомих, кількісне оцінювання ризиків, впровадження заходів щодо мінімізації негативних наслідків. Моніторингом та удосконаленням даної системи на підприємстві займаються ризик-менеджери [1].
У разі відсутності антикризового управління або неправильно сформованої системи його управління підприємство опиняється на межі банкрутства. Тому, застосування ефективної системи управління ризиками сприятиме відновленню платоспроможності та уникненню кризових явищ на підприємстві [1].
Розглянемо особливості антикризового управління на вітчизняних підприємствах:
1) в умовах виникнення фінансової кризи необхідно застосовувати особливі підходи та методи управління;
2) управління кризою мінімізує негативні наслідки;
3) своєчасне виявлення кризи, в тому числі фінансової, зменшує її негативний вплив на підприємство;
4) можливим є прогнозування виникнення фінансової кризи на підприємстві та діагностика ймовірності настання ризиків;
5) доцільно використовувати ряд заходів щодо підготовки до виникнення фінансової кризи, які, в свою чергу стабілізуватимуть фінансовий стан підприємства;
6) фінансовою кризою можна управляти (прискорювати, зменшувати негативні наслідки, діагностувати загрози) [2].
Особливістю антикризового управління на вітчизняних підприємствах є необхідність використання сучасних методик ризик-менеджменту, урахування часових рамок та впливу зовнішніх і внутрішніх факторів.
Ризик-менеджери, в процесі формування системи антикризового управління, повинні враховувати наявність наступних складових:
1) маркетинговий аналіз ринку;
2) управління фінансовим станом підприємства;
3) стратегічне управління інвестиційною політикою;
4) ефективний менеджмент та управління персоналом [2].
Отже, застосування антикризового управління, використання заходів попередження кризових явищ на вітчизняних підприємств сприяє підвищенню їх конкурентоспроможності, адіагностика фінансового стану та виявлення найбільш вагомих ризиків їх мінімізація чи уникнення, діагностика ймовірності виникнення ризиків та їх мінімізація, уникнення чи оптимізація, дозволить зменшити негативний влив екзогенних та ендогенних чинників та стабілізуватиме фінансовий стан підприємств загалом.
Література:
- Бас Ю.В. Загальні основи управління підприємствомв умовах фінансової кризи / Ю.В. Бас, А.С. Петлюк// Наука й економіка.- 2015. - № 1 (37). – С. 9-13.
- Гаврилко Т.О. Управління діяльністю підприємства в умовах кризи /Т.О. Гаврилко, Д.О.Лабунський // Проблеми підвищення ефективності інфраструктури. – 2010. - № 26 – С. 1-8.
Науковий керівник: к.е.н., доцент Гук О.В.
Посилання
Бас Ю.В. Загальні основи управління підприємствомв умовах фінансової кризи / Ю.В. Бас, А.С. Петлюк// Наука й економіка.- 2015. - № 1 (37). – С. 9-13.
Гаврилко Т.О. Управління діяльністю підприємства в умовах кризи /Т.О. Гаврилко, Д.О.Лабунський // Проблеми підвищення ефективності інфраструктури. – 2010. - № 26 – С. 1-8.