КОНФЛІКТ ЯК РУШІЙНА СИЛА РОЗВИТКУ ОРГАНІЗАЦІЇ

Анотація

Функціонування сучасних організацій – це процес, частиною якого є взаємодія працівників на різних рівнях. Тому актуальним питанням на підприємствах є запобігання конфліктів, а при їх появі – ефективне їх вирішення.

Перші дослідження визначали конфлікт в організації як негативне явище, що сприяє появі дисбалансу в системі, порушенню процесу її нормального функціонування. Іншим не менш важливим аспектом є мікроклімат у колективі, який погіршується у разі виникнення конфліктних ситуацій. Сучасна наука розглядає їх у напрямку позитивних змін. Конфлікт виникає через певні проблеми, які з’являються в організації, і слугує сигналом щодо необхідності її розвитку . Таким чином, конфлікт – це рушійна сила, що спонукає до руху вперед.

У. Ф. Лінкольн вважає, що причинами конфліктів можуть ставати наступні аспекти [1].

1. Інформація. Інформація, яку одна сторона вважає припустимою, інша визначає як незадовільну. Така ситуація може виникати, наприклад, коли інформація, надана працівникам від керівників, є неповною або несвоєчасною. Даний фактор сприяє більшій зацікавленості працівників у процесі діяльності підприємства, підвищенню їх ініціативності.
2. Структура. Конфлікти можуть бути пов’язані з особливостями вікової, гендерної структури колективу підприємства, нерівним доступом до певних ресурсів. Результатом є подальший перерозподіл даних ресурсів, генерація нових ідей внаслідок активізації процесу комунікації між різними групами працівників.
3. Цінності. Принципи, цінності, традиції працівників можуть відрізнятися, через що виникають непорозуміння, які переростають у конфлікт. Це дає поштовх до створення базових засад корпоративної культури.
4. Відносини. Недобровільні відносини є потенційною причиною виникнення конфлікту. Іншими складовими є очікування людей, їх зацікавленість у налагоджені товариських відносин. Дана проблема спонукає до реалізації принципів тім-білдингу в організації.
5. Поведінка. Даний фактор базується на виборі тактики поведінки людини при виникненні конфлікту, а саме уникнення, пристосування, конкуренція, компроміс або співробітництво [2, с. 273]. Вибір найчастіше є несвідомим і може виявити і реалізувати прихований потенціал працівників.

У великих організаціях найбільший вплив на стабільність їх функціонування мають конфлікти, сторонами яких є представники вищих ланок управління. У даному аспекті слід виділити конфлікти між [3, с.185-188]:

‒      власниками підприємств – пов’язано з поділом власників на інсайдерів та аутсайдерів, механізмом вирішення конфліктів є збори акціонерів, на яких обговорюються найважливіші аспекти діяльності організації та приймаються рішення методом голосування;

‒      власниками та менеджерами – виникають через непорозуміння між ними, некомпетентність власника, недовіру до менеджерського складу тощо, конфлікти запобігаються завдяки зборам ради директорів;

‒      менеджерами – причинами виникнення є нерівномірність розподілу ресурсів, неузгодженість у прийнятті стратегічних рішень, дані проблеми вирішуються завдяки виділенню окремого напряму -антикризового управління.

Таким чином, конфлікт є невід’ємною частиною процесу співпраці людей у колективі. Не дивлячись на те, що він може мати руйнівний характер, конфлікт є певним важелем, який впливає на розвиток організації у напрямі позитивних змін. У процесі вирішення конфліктних ситуацій розкривається потенціал не тільки підприємства в цілому, а й кожного його працівника. Даний аспект змушує звернути увагу на управління персоналом у розрізі психологічних та соціальних основ формування трудового колективу.

Література:

1. Линкольн У. Ф. Переговоры / E. A. Линкольн и др. – СПб.; Рига: Эксперимент, 1998. – 280 с.

2. Сочинська-Сибірцева І. М. Креативні технології управління конфліктними ситуаціями на вітчизняних підприємствах / І. М. Сочинська-Сибірцева // Бізнес Інформ. - 2012. - № 10. - С. 271-275.

3. Мостенська Т. Л. Основні причини виникнення конфліктів в організаціях та шляхи їх подолання / Т. Л. Мостенська // Теоретичні та прикладні питання економіки, 2010, Вип.21 – С.181-188.

Науковий керівник: ст.викладач Шеховцова І.А.