У статті розглянуто сутність конкурентоспроможності, подано основні підходи до її визначення. Розкрито та удосконалено поняття «конкурентні переваги». Визначено взаємозв’язок конкурентоспроможності та стратегічного планування. Виокремлено основні види конкурентних стратегій, що можуть бути базисом для розвитку конкурентоспроможності підприємства.

Ключові слова: конкурентоспроможність, конкурентні переваги, підприємство, стратегія, планування.

The article deals with the essence of competitiveness are the main approaches to its definition. Exposed and improved concept of "competitive advantage". Correlation of competitiveness and strategic planning. Author determined basic types of competitive strategies that could be the basis for the development of competitiveness.

Keywords: competitiveness, competitive advantage, business, strategy and planning.

Вступ. Конкуренція є головним механізмом ефективного функціонування та розвитку економіки.

Умови посилення конкуренції на промислових ринках України, а також тенденції росту цін на енергетичні, сировинні та трудові ресурси, викликають потребу безупинного пошуку нових шляхів підвищення конкурентоспроможності підприємств. Глобалізація бізнесу, швидкі зміни споживчого попиту, скорочення життєвого циклу товарів, зростання вимог працівників до умов праці та якості життя змушують підприємства проводити аналіз і оцінку зовнішнього середовища, прогнозувати її зміни в майбутньому.

Стратегічне планування виступає управлінським інструментом прогнозування цілей та шляхів їх реалізації в умовах постійних трансформаційних змін внутрішнього та зовнішнього середовища, що знижують рівень адаптивності підприємств, наслідком чого низький рівень конкурентних позицій на ринку. З огляду на зазначене особливого значення набуває необхідність вирішення проблем організації та інтеграції стратегічного планування розвитку конкурентоспроможності вітчизняних підприємств.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В економічній літературі приділяється значна увага проблемам забезпечення конкурентоспроможності підприємств. Вагомий науковий внесок у розвиток теорії і практики конкурентоспроможності як елемента стратегічного управління підприємством зробили такі зарубіжні вчені: Г.Л. Азоєв, І. Ансофф, О.С. Виханский, Д. Дей, П.С. Зав’ялов, Ф. Котлер, Ж.-Ж. Ламбен, М. Портер, А.Дж. Стрікленд, А.А. Томпсон та інші.

Різним аспектам стратегії та досягнення конкурентних переваг підприємств в умовах загострення конкуренції присвячені праці вітчизняних науковців, зокрема Л.В. Балабанової, А.В. Войчака, О.А. Гавриша, М.О. Данилюка, Л.Є. Довгань, О.В. Зозульова, Є.В. Крикавського, Н.В. Куденко, А.Ф. Павленка та інших.

Постановка завдання. Метою статті є дослідження теоретичних основ та поглиблення підходів до стратегічного планування конкурентоспроможності підприємства.

Результати дослідження. У загальному розумінні, конкурентоспроможність – це властивість об'єкта, що характеризується ступенем реального чи потенційного задоволення ним конкретної потреби у порівнянні з аналогічними об'єктами, представленими на ринку. Конкурентоспроможність визначає здатність витримувати конкуренцію у порівнянні з аналогічними об'єктами на ринку.

Конкурентоспроможність підприємства – здатність протистояти на ринку іншим виробникам і постачальникам аналогічної продукції як за ступенем задоволення своїми товарами або послугами конкретної потреби покупців, так і за ефективністю бізнесу [1].

Таким чином, конкурентоспроможність підприємства представляє собою складне і комплексне поняття. Так, М. Портер визначає конкурентоспроможність підприємства як «порівняльну перевагу відносно до інших фірм» [2, с.76]. А. П. Градов підкреслює, що «конкурентоспроможність фірми може бути оцінена тільки в межах групи фірм, що відносяться до однієї галузі, або фірм, що випускають товари-субститути. Конкурентоспроможність можна визначити тільки порівнянням між собою цих фірм…» [2, с.77]. Представники української школи в своїх працях використовують системний підхід в дослідженні конкурентоспроможності, згідно якого це властивості підприємств змінювати траєкторію руху чи намічений режим функціонування в процесі адаптації до впливу зовнішнього середовища з метою збереження, розвитку тих що є, або створення нових конкурентних переваг [3, с.24-26].

В більшості наукових робіт стверджується, що основу забезпечення конкурентоспроможності складають конкурентні переваги як такі. Конкурентні переваги підприємства лежать в основі збереження його міцних ринкових позицій, а також розширення власного впливу на ринку, це відмінні риси компанії і її продукту в очах споживачів. Основною метою досягнення конкурентних переваг є максимальне забезпечення поєднання інтересів підприємства і споживача. Деякі наукові підходи до визначення конкурентних переваг наведено у табл.1.

Отже, під конкурентними перевагами можна розуміти позитивні відмінності підприємства від конкурентів у деяких або усіх видах діяльності, які забезпечують підвищення соціально-економічної ефективності в короткостроковому періоді й виживання в довгостроковому за рахунок постійного пошуку нових можливостей і швидкої адаптації до навколишнього середовища та умов конкурентної боротьби що змінюються.

Таблиця 1

Наукові підходи до визначення конкурентних переваг

Автор

Визначення

Г.Азоев

Концентрований прояв переваги над конкурентами в економічній, технічній, організаційній сферах діяльності підприємства, які можна виміряти економічними показниками.

А.Войчак

Характеристики чи властивості, які забезпечують підприємству перевагу над прямими конкурентами.

М.Книш

Фірма має конкурентну перевагу, коли вона краще за своїх суперників переборює сили конкуренції й виконує роботу із залучення покупців.

С.Попов

Характеристики, які створюють для організації, що виробляє або реалізує даний продукт, певні переваги над конкурентами; будь-які інновації, що дають реальне підвищення бізнес-успіху.

А.Шевченко

Характеристики товарів (споживчі властивості), специфічні умови виробництва й продажу, додаткові послуги, які відрізняють діяльність фірми й створюють її переваги над прямими конкурентами.

В.Маркова

Унікальні відчутні й невловимі ресурси, якими володіє підприємство, а також стратегічно важливі для даного підприємства сфери бізнесу, які дозволяють перемагати в конкурентній боротьбі.

Ж.-Ж.Ламбен

Це не тільки результат конструктивного мислення; можливість компанії випереджати своїх конкурентів; наслідок відмінностей в операційній ефективності, але й здатність приваблювати споживачів та зберігати їх відданість; нововведення, що дає реальний приріст бізнес-успіху; індикатор положення фірми в конкуренції; реалізована ключова компетенція.

М. Портер

Сукупність факторів, що визначають успіх або поразку підприємства в конкуренції; продуктивність використання ресурсів.

Джерело: згруповано авторами

Отже, під конкурентними перевагами можна розуміти позитивні відмінності підприємства від конкурентів у деяких або усіх видах діяльності, які забезпечують підвищення соціально-економічної ефективності в короткостроковому періоді й виживання в довгостроковому за рахунок постійного пошуку нових можливостей і швидкої адаптації до навколишнього середовища та умов конкурентної боротьби що змінюються.

Визначення форми забезпечення конкурентних переваг передбачає розробку відповідної стратегії. Конкурентна стратегія – це ретельно розроблена програма заходів, що мають бути реалізовані підприємством з метою досягнення вигідної конкурентної позиції на ринку та адаптації до впливу зовнішнього середовища. В залежності від типу та виду конкурентної переваги це можуть бути виробнича стратегія, інноваційна стратегія, маркетингова стратегія, фінансова стратегія, стратегія управління персоналом, стратегія інформатизації тощо.

При розробці стратегії конкуренції необхідно, з однієї сторони, мати чітке уявлення про сильні та слабкі сторони діяльності підприємства, його позицію на ринку, а, з іншої сторони, розуміти структуру національної економіки в цілому та структуру галузі, в котрій працює підприємство.

Вибір конкретної стратегії суттєво залежить від стратегічного потенціалу підприємства та можливостей розширення його ресурсів. Саме внутрішнє середовище підприємства, у великій мірі, визначає можливість виконання обраної стратегії.

За М.Портером, розробка стратегії конкуренції значною мірою визначається чітким розумінням суті бізнесу, його цілей та шляхів їх досягнення [2]. Процес формулювання стратегії конкуренції включає в себе: аналіз структури і рушійних сил галузі (аналіз конкурентів, споживачів та стратегічного потенціалу підприємства); виявлення та оцінка альтернатив досягнення конкурентної переваги; аналіз типів конкурентних стратегій; вибір оптимальних альтернатив і формування системи конкурентних стратегій. Загальновизнані конкурентні стратегії підприємства представлено на рис. 1.

Конкурентні стратегії підприємства

–      товарно-ринкова стратегія;

–      ресурсно-ринкова стратегія;

–      технологічна стратегія;

–      соціальна стратегія;

–      фінансово-інвестиційна стратегія;

–      інтеграційна стратегія;

–      управлінська стратегія

Стратегія забезпечення конкурентоспромож-ності підприємства

Стратегії формування конкурентних переваг

Стратегія цінового лідерства

Стратегія диференціації

Стратегія фокусування

Наступальні

Стратегії конкурентної поведінки

Оборонні

Коопераційні

Рис. 1. Загальновизнані конкурентні стратегії підприємства

Джерело: складено авторами на основі [5, с. 123]

Стратегії конкуренції компаній у галузі можуть відрізнятися за багатьма стратегічними показниками, зокрема: спеціалізація, ідентифікація марки, прямий і непрямий маркетинг, підбір каналу розподілу, якість вибору, лідерство в технології, стан за рівнем витрат, вертикальна інтеграція, сервіс, цінова політика, важелі впливу тощо.

Масштаб стратегічних відмінностей за конкретним показником залежить від галузі. Стратегічні показники для конкретної фірми, як правило, утворюють внутрішньо узгоджений перелік. Кожен з них можна описати більш чи менш детально, і для вдосконалення аналізу можна додати інші показники.

Етапність розробки та реалізації стратегії можна подати в наступному порядку: встановлення цілей; аналіз зовнішнього середовища; дослідження внутрішнього середовища підприємства; визначення стратегічної мети і постановки завдань; аналіз стратегічних альтернатив і вибір стратегії; планування реалізації стратегії; реалізація стратегічних рішень. Кожен етап має самостійне значення і вимагає застосування специфічних, з погляду розробки і реалізації конкурентних стратегій, процедур і методик.

Вищезазначені етапи розробки стратегії конкурентоспроможності підприємств враховують основні вимоги стратегічного планування діяльності підприємств у сучасних умовах розвитку підприємств, а також можливості розвитку та адаптації.

Отже, стратегічне планування не обмежується лише наявністю стратегії, але ще повинне передбачати механізм її реалізації. Основою реалізації стратегії є функції: методологічна, цілевстановлення, внутрішньої координації, адаптації до зовнішнього середовища, організаційних змін та контролю. А функціональні сфери можна вважати елементами системи стратегічного планування конкурентоспроможності. Таким чином, значущість системного підходу все зростає під час стратегічного планування у сучасних умовах, що означає врахування більшого числа факторів розвитку у їх взаємозв’язку з точки зору системних зв’язків та відносин підприємства у просторі та часі. Розробка стратегії являє собою складний процес, який охоплює визначення стратегічних намірів і повинен мати комплексний характер.

Висновки. Висока конкуренція на міжнародних і вітчизняних ринках породжує необхідність підвищення конкурентоспроможності українських підприємств. Спираючись на наявні теоретичні положення вдосконалено поняття «конкурентні переваги». Виявлено взаємозалежність між конкурентоспроможністю та стратегічним плануванням. Важливим напрямом подальшої наукової роботи має стати розробка системи управління конкурентоспроможністю підприємства, що базується на конкурентних стратегіях.

Література

1. Формирование конкурентной позиции предприятия в условиях кризиса: Монография / А.Н. Тищенко, Ю.Б. Иванов, Н.А. Кизим, Е.В. Ревенко, Т. М. Чечетова-Терашвили / Под общ. Ред. А.Н. Тищенко.- Х. : ИД «ИНЖЕК», 2007, –376с.

2. Портер М. Конкуренция: [Учеб. пособие: Пер. с англ.] / М. Портер [Под ред. Я.В. Заблоцкого] – М. и др.: Изд. дом «Вильямс», 2001. – 495 с.

3. Экономическая стратегия фирмы: Учеб.пособие /Под ред. проф. А. П. Градова, СПб.: Спец. Лит-ра, 1995. – 415с.

4. Иванов Ю. Б. Конкурентоспособность предприятия в условиях формирования рыночной экономики: Монография / Ю. Б. Иванов – Х.: РИО ХГЭУ, 1997. – 246 с.

5. Управління конкурентоспроможністю підприємства: Підручник / Ю.Б. Іванов, М.О. Кизим, О.М. Тищенко, О.Ю. Іванова, О.В. Ревенко. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2010. – 320с.