У статті розглянуті підходи до визначення суті економічної безпеки підприємства, обґрунтовано необхідність побудови системи управління його безпекою, розкрито особливості прояву загроз економічній безпеці, обґрунтовано методологічні аспекти управління економічною безпекою підприємств в умовах макроекономічної нестабільності та значної невизначеності середовища їх діяльності

Ключові слова: економічна безпека підприємства, макроекономічна нестабільність, система забезпечення економічної безпеки підприємства, загрози економічній безпеці підприємства, управління економічної безпекою підприємства

The article considers approaches to defining the essence of economic security, the necessity of constructing a system of managing its security shown, disclosed features of threats to economic security, methodological aspects of the management of economic security in terms of macroeconomic instability and significant uncertainty of their environment

Keywords: economic security, macroeconomic instability, the system providing economic security, threats to the economic security of the enterprise, management of economic security of the enterprise

Вступ. Намагання реформувати економіку України та створити сприятливий клімат для розвитку підприємницької діяльності, в силу цілого комплексу причин, протягом тривалого періоду часу очікуваних результатів не забезпечили. Вітчизняний підприємницький сектор розвивався надто повільно, відображаючи усю суперечливість економічної політики держави, безперспективність якої засвідчила фінансово–економічна криза кінця 2008 року. Незважаючи на складність умов господарської діяльності, характерними особливостями яких були різкі та глибокі економічні коливання, непрогнозованість дій державних органів влади – вітчизняні підприємства певною мірою адаптувалися до роботи у них [8]. Проте, накопичення кризових явищ у розвитку економіки на фоні зростання політичної та соціальної напруги в останні роки, суттєво посилило макроекономічну нестабільність активізувавши тим самим цілий комплекс загроз економічній безпеці підприємств. За таких умов суттєво актуалізувалися проблеми антикризового управління підприємствами, завдання пошуку дієвих підходів до забезпечення їх економічної безпеки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми управління економічною безпекою підприємств досить комплексно вивчені та висвітлені у працях вітчизняних та зарубіжних науковців, а саме Т.Г. Васильців [2], О.М. Ляшенко [4], Г.В. Козаченко [7], Л.Г. Шемаєва [10], С.В. Філиппова [9], І.П. Отенко [5], О.Ф. Ярошенко [11] та ряду інших. Дослідники розкривають сутність економічної безпеки підприємства, підходи до побудови систем управління економічною безпекою, методологічні положення її оцінювання тощо. Також увага акцентується на окремих аспектах стратегічного та інноваційноорієнтованого управління економічною безпекою підприємств, обґрунтування управлінського інструментарію в контексті реалізації завдань антикризового управління.

Разом з тим, слід відзначити певну обмеженість теоретичних та практичних напрацювань пов’язаних з обґрунтуванням підходів до управління економічною безпекою підприємств саме в умовах значної макроекономічної нестабільності, наявності колосального потенціалу загроз зовнішнього середовища, його невизначеності. Адже за таких умов, пріоритети пов’язані з обмеженням впливу потенційних та реальних загроз безпеці підприємства можуть суперечити пріоритетам розвитку, обумовлювати невизначеність стратегічної поведінки, а відтак і неефективне використання ресурсного потенціалу. Акцент на антикризовій складовій управлінської політики несе у собі ризик нівелювання ролі окремих складових в системі економічної безпеки. Відтак, виникає необхідність розкриття комплексу можливих суперечностей в управлінні економічною безпекою підприємств з урахуванням природи нестабільності зовнішнього середовища.

Постановка завдання. Дослідити сутність та розкрити методологічні аспекти управління економічною безпекою підприємств в умовах ескалації чинників макроекономічної нестабільності та зростання невизначеності середовища їх діяльності.

Результати дослідження. На сучасному етапі розвитку вітчизняної управлінської науки проблеми забезпечення економічної безпеки підприємств є об’єктом особливої уваги великої кількості науковців, експертів, практиків [3,4,10]. Подібна тенденція пов’язана не лише з хронічним характером кризових явищ в економіці України, несформованістю окремих ринків, відсутністю реальної конкуренції, але й з об’єктивною необхідністю пошуку можливостей протистояння реальним та потенційним загрозам зовнішнього середовища, адаптації до його динамічних умов, які характеризуються значною невизначеністю та суперечливими тенденціями.

Дослідження особливостей соціально–економічних процесів в Україні протягом 2013–2015 рр. дають підстави стверджувати не просто про складність ситуації чи критичне загострення кризових явищ, а про наявність колосального потенціалу макроекономічної нестабільності, формування якого набуло надзвичайно загрозливих тенденцій у період з 2009 року, – року фінансово–економічної кризи, яка так і не стала поворотним моментом на шляху переходу країни до нової якості економічного розвитку [8]. Падіння обсягів виробництва, зменшення купівельної спроможності населення, глибокі та непередбачувані коливання валютного курсу, на фоні абсолютно непродуманої та нераціональної політики уряду та Національного банку, породили колосальну невизначеність у середовищі діяльності підприємств. У таких умовах керівникам та менеджерам підприємств доводиться кардинальним чином змінювати підходи до формування і реалізації управлінської політики, постійно шукати можливості перестрахування реальних та потенційних ризиків, що слід розглядати більшою мірою як стримуючий фактор у їх розвитку. Орієнтація на стратегію стає абсолютно неможливою, менеджери змушені відкладати довготермінові плани розвитку, переходити на прийняття рішень в оперативному режимі. Усе це суперечить пріоритетам політики конкурентоспроможного розвитку, обумовлює неефективне використання обмеженого ресурсного потенціалу, – а відтак подальшу ескалацію кризових явищ внутрішньоорганізаційного походження.

Зважаючи на складність та багатогранність поняття економічної безпеки у науковій літературі наводяться різні підходи до трактування його сутності, пропонується цілий ряд класифікацій структурних складових, а відтак і методологічних принципів формування управлінської політики у даній сфері [3,4–7,9]. Досліджуючи підходи до визначення сутності економічної безпеки підприємства можна виділити такі з них [5,6]: ресурсно–функціональний підхід, – розвиток підприємства досягається через ефективне використання корпоративних ресурсів за функціональними складовими; захисний підхід, – економічна безпека розглядається з позицій впливу зовнішнього середовища; стійкісний, – основний акцент робиться на забезпеченні здатності підприємства як системи до збалансованості та стійкості; конкурентний, – розглядає наявність конкурентних переваг як головної умови економічної безпеки; гармонізаційний, – основним пріоритетом є гармонізація інтересів підприємства з інтересами зовнішнього середовища; інформаційний, – одне з важливих завдань побудови системи управління – захист інформації; фінансовий, – акцентує увагу на здатність підприємства забезпечувати реалізацію фінансових інтересів.

Найбільш поширеним є визначення економічної безпеки підприємства в межах ресурсно–функціонального підходу як стану ефективного використання його ресурсів та існуючих ринкових можливостей, що дає змогу запобігати внутрішнім і зовнішнім загрозам і забезпечити його тривале виживання і стійкий розвиток на ринку відповідно до обраної місії [5,6]. Принципово важливим моментом у даному визначенні, порівняно з іншими, є акцентуація уваги саме на забезпеченні розвитку, який з поміж іншого, досягається також і під впливом тих чи інших загроз. Однак, слід мати на увазі, що за умов макроекономічної нестабільності, значної невизначеності зовнішнього середовища загрозам більшою мірою властивий дестабілізуючий характер, їх прояв обмежує можливості підприємств до ефективної оптимізації внутрішньо організаційних складових, а відтак і перехід до нової якості розвитку.

Саме на ресурсно–функціональний підхід доцільно орієнтуватися в контексті реалізації завдань пов’язаних з управлінням економічною безпекою підприємства в умовах макроекономічної нестабільності. В межах даного підходу, дослідження економічної безпеки носить різнобічний характер, метою ж її забезпечення є розвиток підприємства та його стабільне функціонування [4–6]. Важливо відзначити, що в межах зазначеного підходу акцент здійснюється не на захисну функцію, а на активізацію потенціалу розвитку підприємства через адаптацію до впливу реальних та потенційних загроз. Відтак, даний підхід певною мірою інтегрує у собі цілий комплекс складових, які прямо чи опосередковано визнають економічну безпеку підприємства. Що ж стосується захисного підходу, який на перший погляд мав би давати відповіді на проблеми нестабільності, то він у певній мірі ігнорує можливості розвитку через активізацію загроз. Спрямовуючи зусилля на формування політики захисту підприємство може потрапити в пастку самовиснаження та втрати потенційних конкурентних переваг. Акцент на тих чи інших складових економічної безпеки при побудові управлінської моделі залежить не лише від складності середовища, глибини макроекономічної кризи, але й від специфіки діяльності підприємства, його розмірів, структури, тенденцій розвитку, особливостей економічного потенціалу та політики його реалізації, а також цілого комплексу інших факторів.

Орієнтація на ресурсно–функціональний підхід до побудови системи управління економічною безпекою підприємства потребує визначення базових методологічних положень на які слід опиратися в процесі формування та реалізації управлінської політики. Управління економічною безпекою при цьому слід розглядати як процес цілеспрямованого впливу на різні підсистеми підприємства, – соціально–технічну, економічну, фінансову, структурно–функціональну, який дає змогу уникати чи пом’якшувати вплив зовнішніх загроз та протистояти внутрішнім чинникам дезорганізації, адаптуючись тим самим до нових умов, забезпечуючи якісний розвиток потенціалу підприємства, реалізацію його реальних та потенційних конкурентних переваг. Система управління безпекою підприємства має базуватися на відповідних принципах, необхідно сформувати дієві механізми її діагностики та моніторингу.

За умов нестабільності середовища діяльності підприємств важливе значення має ефективне управління безпекою в оперативному режимі, забезпечити яке можна лише за наявності цілісної системи управління економічною безпекою. У [6] під забезпеченням економічної безпеки підприємства пропонується розуміти безперервний, системний процес, перебіг якого передбачає, діагностику зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства, планування, організацію та реалізацію заходів, щодо підтримки стабільного функціонування підприємства у відповідності до його стратегічних, тактичних та поточних цілей, що досягається в першу чергу шляхом найбільш раціонального розподілу та використання ресурсів. Принципово важливим аспектом побудови такої системи на рівні підприємства має бути інтеграція безпекової функції в систему управління на усіх її рівнях. Необхідно чітко виділити центри відповідальності у даній сфері, вибудувати механізми моніторингу та оцінки загроз безпеці за комплексом критеріїв, які б дозволяли в підсумку оцінювати рівень стратегічної безпеки та вносити відповідні корективи не лише у тактику, але і стратегію розвитку. Управління економічною безпекою підприємства повинне бути ключовою складовою стратегічного управління [4,6].

У ряді літературних джерел описано цілий комплекс задач, які мають вирішуватися в рамках концепції побудови економічної безпеки підприємства [3,4,6]. В умовах макроекономічної нестабільності до пріоритетних завдань політики забезпечення економічної безпеки підприємства слід віднести такі: забезпечення дієвості механізмів визначення та оперативного коригування пріоритетів у діяльності підприємства, створення умов для їх реалізації; обґрунтування та розроблення системи альтернативних рішень у розвитку підприємства, – як у окремих функціональних сферах, так і на стратегічному рівні; розвиток гнучкої системи резервування ресурсів, яка б дозволяла здійснювати маневри в оперативному та стратегічному режимах управління і не перевантажувала систему витрат; розроблення дієвих механізмів управління ризиками підприємства, важливою складовою якої має бути їх прогнозування та моніторинг. Орієнтація на систему наведених пріоритетів у жодному випадку не означає акцентуацію уваги саме на аспектах захисної поведінки підприємства. Мова більшою мірою іде про створення можливостей ефективного управління, що передбачає чітку ідентифікацію складових системи управління економічною безпекою підприємства, їх внутрішньоорганізаційну інтеграцію на різних ієрархічних рівнях.

Незважаючи на гостроту кризових явищ у зовнішньому середовищі, його складність та невизначеність базовою умовою протистояння підприємства зовнішнім дестабілізуючим чинникам є рівень розвитку його ресурсного потенціалу, чітка формалізація системи управління та її зорієнтованість на пріоритети розвитку. Побудова ж моделі управління економічною безпекою передбачає ефективне впровадження відповідних управлінських механізмів в загальну систему управління. Це одне з ключових завдань при вирішені проблем сфери економічної безпеки на рівні підприємства. При цьому підходи до їх реалізації можуть кардинальним чином відрізнятися з огляду на галузеву приналежність підприємства, тенденції розвитку, наявність ресурсів, особливості конкретного ринку тощо. Будь–яке підприємство, в основі якого покладено певну концепцію розвитку з гнучкою системою управління може досить ефективно протистояти зовнішнім загрозам в умовах макроекономічної нестабільності. Разом з тим, це не дає підстав ігнорувати завдання пошуку механізмів управління його економічною безпекою, оскільки за таких умов реальні та потенційні загрози стають безпосереднім об’єктом управління. Аналіз управлінських процесів саме під таким кутом зору відкриває нові можливості для реалізації потенціалу розвитку підприємства через оптимізацію структури, удосконалення бізнес–процесів, підвищення гнучкості, можливу диверсифікацію діяльності і т.д.

Висновки. Таким чином, побудова ефективної системи управління економічною безпекою підприємства є достатньо складною задачею з точки зору її реалізації у практичній площині, оскільки передбачає всебічну інтеграцію різних підсистем управління та їх цілісну зорієнтованість на пріоритети безпеки. Реалізацію вказаного завдання слід розглядати в якості стратегічно важливої передумови виживання та розвитку будь–якого підприємства в умовах нестабільності. Разом з тим, невизначеність зовнішнього середовища потребує урахування цілого комплексу чинників в процесі управління економічною безпекою підприємства, які прямо або опосередковано її визначають. Побудова системи управління безпекою має враховувати стадію його життєвого циклу та потенціал розвитку вцілому. Важливо уникнути зайвого акцентування уваги на пріоритетах захисної функції. Пасивна модель поведінки може виявитися об’єктивною необхідністю у діяльності підприємства в середньостроковій перспективі.

Література

1. Васильєв О.В., Мейта В.І. Формування системи управління економічною безпекою промислових підприємств / Економічний аналіз. – 2013. – Т.14., – №2. – С. 138–145.
2. Васильців Т.Г. Економічна безпека підприємництва України: стратегія та механізми зміцнення: Монографія. – Львів: Арал, 2008. – 384 с.
3. Козаченко А.В. Экономическая безопасность предприятия: сущность и механизм обеспечения: [монографія] / А.В. Козаченко, В.П. Пономарьов, А.Н. Ляшенко – К.: Либра, 2003. – 280 с.
4. Ляшенко О.М. Концептуалізація управління економічною безпекою підприємства: [монографія] / Олександра Миколаївна Ляшенко. – Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2011. – 400 с.
5. Отенко І.П. Економічна безпека підприємства: навчальний посібник / укл. І.П. Отенко, Г.А. Іващенко, Д.К. Воронков. – Х: Вид. ХНЕУ, 2012  – 256 с.
6. Прус Н.В. Теоретичні аспекти забезпечення економічної безпеки підприємства / Н.В. Прус // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. – 2011. – №3 (2). – С. 183–193.
7. Система економічної безпеки: держава, регіон, підприємство: монографія: в 3 т. Т. 1 / О.М. Ляшенко, Ю.С. Погорелов, В.Л. Безбожний [та ін.]; за заг. ред. Г.В. Козаченко. – Луганськ: Елтон–2, 2010. – 282 с.
8. Системна криза в Україні: передумови, ризики, шляхи подолання: аналіт. доп. / Я.А. Жаліло, К.А. Кононенко, В.М. Яблонський [та ін.]; за заг. ред. Я.А. Жаліла. – К.: НІСД, 2014. – 132 с.
9. Філиппова С.В., Дашковський О.С. Система формування і забезпечення економічної безпеки підприємства / Економіка: реалії часу. – 2012. – №2(3). – С. 17–21.
10. Шемаєва Л.Г. Економічна безпека підприємств у стратегічній взаємодії з суб’єктами зовнішнього середовища: автореф. дис. ... д–ра. екон. наук / Л.Г. Шемаєва. – К., 2010. – 39 с.
11. Ярошенко О.Ф. Визначення рівня економічної безпеки підприємства / О.Ф. Ярошенко // Вісник Східноєвропейського університет економіки і менеджменту. Серія: Економіка і менеджмент. – Черкаси: СУЕМ, 2011. – №2(10). – С. 102–109.