Стаття присвячена дослідженню експорту України та шляхам його покращення. Особливу увагу зосереджено на державному плануванні експортних операцій, висвітленні основних підходів до визначення державних цілей в області зовнішньої торгівлі, а також процесах формування позитивного зовнішньоторговельного сальдо, який є визначальним фактором при здійсненні експортної діяльності держави.

Ключові слова: експорт, зовнішньоторговельне сальдо, експортний потенціал.

The article investigates export Ukraine and ways to improve it. Particular attention is paid to the state planning export operations, covering the main approaches to the definition of public purpose in foreign trade and the process of building a positive trade balance, which is a crucial factor in export activities of the State

Keywords: export, foreign trade balance, export potential.

Вступ. Сучасний стан експорту України знаходиться у край жахливому стані, оскільки закріпилась тенденція від’ємного зовнішньоторговельного сальдо нашої держави. Жорстка конкуренція притаманна зовнішнім ринкам. Виходячи з даної ситуації головним завданням для органів державного управління має стати удосконалення та розвиток експортного потенціалу держави. Зважаючи на те, що Україна обрала європейський напрям розвитку органи державного управління повинні переглянути свої підходи до здійснення експортної діяльності, створити нові стратегічні програми якісного удосконалення зовнішньоекономічної та зовнішньоторговельної політики України, а також заходи підтримки і стимулювання експорту.

Виходячи із вище сказаного, можна констатувати, що актуальним завданням залишається визначення основних напрямків і конкретних перспективних заходів у сфері сприяння ефективній реалізації експортного потенціалу України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Актуальним проблемам, які перешкоджають розвиткові українського експорту, а також можливим шляхам їх вирішення приділено увагу такими вченими: В. Мовчан, Т. Мельник, Л. Івашова, Ю. Верланов, Н. Осадча, І. Орлик та ін.

Але з огляду на те, що проблема удосконалення експортного потенціалу України залишається відкритою, додаткового вивчення та аналізу потребують сучасні умови розвитку українського експорту, існуючі проблеми та перешкоди на шляху завоювання міцних позицій на світовому ринку з метою пошуку оптимальних державних управлінських рішень та шляхів подолання цих перешкод у контексті формування потужного та конкурентоспроможного експортного сектору економіки.

Постановка завдання. Метою статті є обґрунтування стратегічних альтернатив підвищення експортної діяльності України.

Результати дослідження. Вагомий вплив на український експорт складає комплекс внутрішніх і зовнішніх чинників.

До внутрішніх чинників можна віднести:

-  недосконалість українського законодавства в сфері управління і розвитку експортної діяльності;

-  низька конкурентоспроможність українських товарів і послуг;

-  вкрай важкий фінансовий стан більшості український підприємств обробної промисловості;

-  недостатній розвиток вітчизняних систем сертифікації і контролю якості експортної продукції;

-  в основному сировинна орієнтація експорту.

До зовнішніх чинників належить:

-  посилення міжнародної конкуренції протягом останніх років;

-  високі вимоги споживачів до якості продукції;

-  політична підтримка розвиненими країнами своїх експортерів;

-  випереджаюче зростання цін на продукцію та послуги природних монополій у порівнянні зі збільшенням цін на вироби обробної промисловості та продукцію агропромислового комплексу [2, с. 55].

Враховуючи внутрішні та зовнішні чинники, які визначають сучасний стан і перспективи розвитку українського експорту, а також те, що питання державної підтримки вітчизняних експортноорієнтованих виробників залишається невирішеним майже на всіх рівнях, існує гостра необхідність в негайних «реальних» кроках у даному напрямку, тобто потреба в системі заходів державного стимулювання та вдосконалення експорту України.

Сьогодні в Україні не існує єдиної стратегічної системи сприяння експорту. Тому, перш за все, потрібно забезпечити експортерів «коштами», а саме створити державну фінансову підтримку експорту українського виробника. Державна підтримка експорту має бути однією із головних статей державного бюджету. Потрібно виробити чіткий механізм державного кредитування експорту. При чому стимулювання експорту за рахунок коштів держбюджету повинно відповідати всім нормам СОТ [3].

Враховуючи сучасний стан української економіки та актуальність проблем розвитку зовнішньоторговельного потенціалу країни, а також те, що недосконалість існуючої фінансової підтримки експортерів, зокрема низька дієздатність систем державного експортного кредитування і страхування є однією із основних причин формування негативного сальдо зовнішньоторговельного балансу.

Тому головними завданнями в галузі фінансового сприяння експорту мають стати наступні [2]:

-  удосконалення нормативно-правової бази, яка має чітко затвердити головні напрями підтримки національних виробників;

-  фінансування програм розвитку пріоритетних проектів розвитку стратегічних експортоорієнтованих підприємств;

-  надання кредитно-страхової підтримки та податкових пільг підприємствам-виробникам високотехнологічної та інноваційної продукції, яка експортується;

-  надання державою гарантійних зобов’язань щодо кредитних ресурсів, які залучаються уповноваженими банками для забезпечення обіговими коштами виробництв і організацій, орієнтованих на експорт своєї продукції;

-  страхування експортних кредитів від комерційних і політичних ризиків для забезпечення захисту експортерів;

-  надання зв’язаних кредитів країнам-імпортерам вітчизняної продукції

-  створення національної лізингової компанії, яка б забезпечувала сприятливі умови для закупівель іноземними замовниками високотехнологічних українських товарів.

Вирішення цих проблем могло б стати одним із напрямів реалізації програм із фінансування потенційних покупців вітчизняної продукції.

Слід зазначити, що наша держава має потужний науково-технічний потенціал, котрий, на жаль, не має відповідної фінансової та інституційної підтримки для просування на світові ринки, внаслідок чого явні якісні та цінові переваги українських товарів не реалізуються в повній мірі. Я маю на увазі той факт, що експортний потенціал високотехнологічних товарів на зовнішніх ринках не може в достатній мірі конкурувати з іноземними товарами цієї ж галузі [4].

Факт підписання торговельної угоди з ЄС повинен значно підвищити інвестиційну привабливість та приток прямих іноземних інвестицій, що дасть змогу Україні врівноважити від’ємний торговельний баланс з ЄС. Окрім того, український виробник отримає можливість завоювати своє місце під сонцем на «багатому» європейському ринку, знайти свою нішу та просувати якісний український продукт за вигідною ціною на ринки європейських країн. Вітчизняні споживачі, у свою чергу, отримають доступ до високоякісних європейських товарів в Україні за нижчими цінами.

Євросоюз відкриває українським підприємствам нові можливості для виходу на європейські ринки. Як свідчить міжнародний досвід, більшість провідних країн світу вирішують питання координації та захисту своїх торговельно-економічних інтересів за кордоном через функціонування торговельно-економічних інституцій, які підпорядковані міністерствам економіки або торгівлі.

Таку практику застосовують у більшості країн-партнерів України, зокрема в країнах ЄС, у США, Китаї, Кореї, Російській Федерації та інших. Однак в Україні досі продовжуються дискусії стосовно того, до чиєї сфери впливу повинні входити структури зовнішньоекономічної діяльності. Як відомо, раніше 51 торгово-економічна місія (ТЕМ) перебувала в оперативному підпорядкуванні Міністерства економіки.

Але у травні 2010 року вони були передані Міністерству закордонних справ. Згодом ТЕМ ліквідували, а замість них утворили відділи з економічних питань (ВЕП), які працюють у складі закордонних дипломатичних установ. Таку новину неоднозначно сприйняли в середовищі бізнесу [5].

Таким чином, на сьогодні існує нагальна необхідність створення інституційної основи для запровадження державної підтримки упровадження фінансових інструментів розвитку експорту, що забезпечить подальший розвиток і нарощування вітчизняного економічного потенціалу та закріплення на традиційних і нових ринках збуту.

Отже, за умов відсутності офіційно затвердженої стратегічної програми сприяння експорту, та з метою реалізації запропонованого комплексу заходів щодо вдосконалення експортного потенціалу держави вкрай необхідно розробити єдину цільову програму розвитку експортного потенціалу України, запровадження  якої сприятиме узагальненню і систематизації пріоритетних завдань у сфері державної підтримки  експортноорієнтованих галузей.

Стратегічною метою даної Програми має стати підвищення ефективності і масштабів експортної діяльності держави на основі розширення асортименту і поліпшення якості продукції, удосконалення товарної структури експорту, використання прогресивних форм міжнародного торговельно-економічного співробітництва, а тактичною метою – нарощування експорту на традиційних українських ринках для скорішого відродження вітчизняного виробництва і подальшої перебудови національної економіки.

Головним завданням Програми має бути формування в країні сприятливих економічних, організаційних, правових та інших умов для розвитку експортного потенціалу і підвищення ефективності його використання, а також створення механізмів надання державної фінансової, податкової, інформаційно-консультативної, маркетингової, дипломатичної та інших видів допомоги вітчизняним експортерам.

Висновки. Виходячи із вищевикладеного слід зазначити, що держава має спрямовувати значні зусилля на подолання проблем, які існують у сфері розвитку експортного потенціалу. Першочерговим має стати використання нових методів управління національною експортною діяльністю.

Література

1. Сучасний стан та проблеми експортної політики [Електронний ресурс].  – Режим доступу : http://www.ukrexport.gov.ua/ukr/zakon_kr_perebuv//4592.
2. Верланов Ю.Ю. Передумови формування зовнішньоторговельної політики країни в контексті економічної безпеки / Ю.Ю. Верланов, А.А. Васильєв // Наукові праці Чорноморського державного університету ім. П. Могили. – 2009. – Т. 64. – Вип. 51. – С. 53– 59.
3. Щодо першочергових заходів зовнішньоторговельної політики в контексті структурних трансформацій зовнішньої торгівлі України після вступу до СОТ. Аналітична записка Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/articles/622/.
4. Орлик І.О. Проблеми та пріоритети розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств торгівлі України / І.О. Орлик // Науковий вісник НЛТУ України. – 2012. – Вип. 22.2. – С. 216 – 221.
5. Газета центральних органів виконавчї влади «Урядовий кур’єр» від 26.09.2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukurier.gov.ua/media/document
   s/2013/09/25/specvypusk26-09-13.pdf