У даній статті проаналізовано сутність стратегічного планування та його застосування підприємством при зовнішньоекономічній діяльності. Проаналізовано специфіку стратегічного планування зовнішньоекономічної діяльності підприємств, етапи процесу планування поведінки організації на зовнішньому ринку, а також принципи щодо вибору стратегічних альтернатив.

Ключові слова: стратегія, планування, зовнішньоекономічна діяльність.

In this article essence of the strategic planning and his application is analysed by an enterprise at foreign economic activity. The specific of the strategic planning of foreign economic activity of enterprises is analysed, stages of process of planning of behavior of organization at the foreign market, and also principles in relation to the choice of strategic alternatives.

Key words: strategy, planning, foreign economic activity.

Вступ. Стратегічне планування виступає управлінським інструментом прогнозування цілей та шляхів їх реалізації в умовах постійних трансформаційних змін внутрішнього та зовнішнього середовища, що знижують рівень адаптивності підприємств-суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, наслідком чого є дестабілізація функціонування та розвитку на зовнішніх ринках.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Стратегічне планування зовнішньоекономічної діяльності на сьогодні є одним із найважливіших факторів успішного розвитку підприємства.  Дане питання турбує науковців на протязі довгого часу, його досліджували, зокрема, такі науковці: Мінцберг Г., Снайдер Н., Акофф Р., Кутідзе Л., Дикань В. та ін., праці яких стали значним внеском у даному напрямі. Це зумовлює можливість глибокого та всебічного аналізу проблеми формування й удосконалення стратегічного планування зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств.

Постановка завдання. Метою даної статті є дослідження теоретичних аспектів формування стратегічного планування зовнішньоекономічної діяльності.

Результати дослідження. Сьогодні у всьому світі підприємства розвиваються в умовах глобалізації, що вимагає створення партнерських зв’язків між суб’єктами господарювання не лише на регіональному, а й на світовому рівні. Такі тенденції спонукають до здійснення підприємствами стратегічного планування їх зовнішньоекономічної діяльності.

Оскільки стратегічне планування відіграє одну із найважливіших ролей  в діяльності підприємства на зовнішніх ринках, є потреба в аналізі даного поняття. Трактування терміну «планування» різними авторами подано в табл. 1.

Таблиця 1

Зміст поняття «планування»

ПЛАНУВАННЯ

Розроблення бажаного майбутнього, а також способів, якими його можна було б реалізувати [1, c. 1]

Діяльність, що стосується завчасного визначення того, які дії та/або людські й фізичні ресурси потрібні для досягнення цілі; вона охоплює визначення альтернативи, аналіз кожної з них і вибір найкращих [2, с. 73].

У певних джерелах державного сектору термін «планування» використовувався як синонім «прийняття рішень» і «проектний менеджмент» [3, с. 9].

Джерело: складено автором на основі [1, 2, 3]

Отже, сутність планування – це формалізований і системний процес прийняття управлінських рішень щодо майбутньої діяльності організації.

У свою чергу, за визначенням Гордієнко П., поняття «стратегія» – це комплексний план діяльності підприєм­ства, який розробляється на основі творчого науково обґрунтованого підходу і призначається для досягнення довгострокових глобальних цілей підприємства [4, с. 9].

Тож можна зробити висновок, що стратегічне планування – це чітка послідовність дій, результатом яких є зміни поточного стану підприємства на бажане.

В основі будь-якої форми зовнішньоекономічних зв’язків лежить ідея взаємовигідного міжнародного обміну. Для досягнення найбільшого економічного ефекту від участі в міжнародному поділі праці слід розвивати зовнішньоекономічну діяльність підприємства, оскільки вона є головним способом отримання конкурентних переваг на ринку. Розробка ж довгострокової стратегії розвитку є рушійною силою для розвитку зовнішньоекономічної діяльності.

Стратегічне планування створює міст у майбутнє і використовується для переходу організації від того, якою вона є зараз, до того, якою вона хоче бути. З приводу цього П.Друкер зазначав, що стратегічне планування – це не майбутні рішення, а вплив майбутнього на сьогоднішні рішення. При цьому розробляються нові можливості організації (фірми), наприклад зміна профілю підприємства, радикальна зміна технології, розширення виробничих потужностей тощо [5, с.373].

Необхідність стратегічного планування зовнішньоекономічної діяльності також визначається суттєвими змінами в структурі світового ринку і спробами підприємств, що здійснюють міжнародну діяльність методом спроб і помилок, виробити адекватні заходи, що гарантують їм захист від надмірних втрат внаслідок невірних дій або помилкових уявлень про перспективи макроекономічних процесів.

Процес стратегічного планування зовнішньоекономічної діяльності підприємств має свою специфіку, яка пов’язана насамперед з необхідністю обліку та вивчення набагато більшої кількості факторів при розробці стратегії. Коло стратегічних рішень у фірмі, що займається зовнішньоекономічною діяльністю, ширше, ніж в будь-якій іншій фірмі, що діє тільки на внутрішньому ринку. Оскільки в процесі стратегічного планування зовнішньоекономічної діяльності необхідно враховувати особливості розвитку не однієї, а двох чи більше країн, наслідки прийняття невірних рішень можуть бути подвійно більш непередбачуваними і ризиковими.

Модель процесу стратегічного планування поведінки організації на зовнішньому ринку полягає в проходженні таких етапів [6, с.128]:

1. Визначення основних пріоритетів: здійснюється узагальнений аналіз, вибір місії, формування цілей.

2. Визначення завдань: аналіз внутрішніх можливостей організації, визначення завдань в країні базування, оцінка взаємної підтримки завдань.

3. Розробка стратегії: аналіз умов за кордоном, вибір стратегічних альтернатив, аналіз умов в країні базування, вибір стратегічних альтернатив в країні базування, розробка стратегії.

4. Реалізація стратегії: розробка програм, планів, виконання, контроль та оцінка ефективності, коригування стратегії.

У свою чергу вибір стратегічних альтернатив виконується за такими принципами: застосовність (ступінь відповідності особливостям внутрішнього середовища та зовнішнього оточення організації - перевіряється обґрунтованість стратегії; сумісність; несуперечливість);

прийнятність (ступінь відповідності результатів очікуванням основних груп впливу віддача, ризики, баланс інтересів);

здійснимість стратегії (наявність раціональних передумов для успішної реалізації стратегії - джерела фінансування, забезпеченість ресурсами, запас часу).

Стратегічне планування зовнішньоекономічної діяльності повинно бути гнучким та динамічним, здатним швидко реагувати на нові ринкові збурення та пристосовуватися до змін. Реалізація стратегічного плану зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств здійснюють з використанням адміністративних важелів, на основі тактики, політики, процедур та правил [7, с.105]. Але на даний час стратегічне планування не поширене на вітчизняних підприємствах. Деякі керівники навіть вважають стратегічне планування неефективним і непотрібним порівняно з функціональними планами, що і зумовлює низьку конкурентоспроможність, не усвідомлюючи величезної ролі і значимості цієї функції в процесі виробничо-господарської діяльності.

До проблем стратегічного планування можна віднести нерозвиненість корпоративного управління, розбіжності в інтересах власників, управлінського персоналу та колективу. Підприємства, які в належній мірі не використовують ринкові підходи і методи стратегічного планування, не можуть не тільки впливати на ринок, але й адаптувати свої можливості до постійно змінного середовища [8, с.4].

Також проблемою стратегічного планування є застосування вітчизняними підприємствами досвіду закордонних організацій, адже частіше всього середовище вітчизняних підприємств дуже відрізняється і застосування закордонних методів стратегічного планування можуть бути недієвими.

Висновки. Таким чином, в результаті проведеного дослідження визначено, що  стратегічне планування зовнішньоекономічної діяльності є невід’ємним елементом здійснення повсякденної управлінської роботи керівників усіх рівнів підприємства. Орієнтація на довгостроковий результат, визначену систему цінностей та суспільство повинні бути визначальними для вітчизняних підприємств. Стратегічне планування може стати тим дієвим інструментом сучасного менеджменту, завдяки якому підприємства зможуть піднятися, стабілізуватися і отримати необхідний імпульс для подальшого розвитку.

Література

1.  Ackoff R. Concept of Corporate Planning / R. Ackoff. – New York : Wiley, 1970. – Р. 1.

2.  Snyder N. How Managers plan – The Analysis of Managerial Activities / N. Snyder and W. Glueck // Long Rang Planning. – 1980. – February. – Р. 70–76.

3.  Мінцберг  Г.  Зліт  та  падіння  стратегічного  планування  / Г. Мінцберг.  – К.  : Вид–во Олексія Капусти. – 2008. – 389 с.

4.  Гордієнко П. Стратегічний аналіз : навч. посіб. / П. Гордієнко. – К. : Алерта, 2006. – 404 с.

5.  Краснокутська Н. В. Інноваційний менеджмент: навч. посіб. / Н.В. Краснокутська. – К. : КНЕУ, 2003. – 504 с.

6.  Кириченко О.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Підручник / За ред. О.А. Кириченка. - 2-ге вид., перероб. І доп.. К.:Знання,2008. - 518c.

7.  Кутідзе Л.С. Роль стратегічного маркетингу у формуванні експортного потенціалу регіону. / Л.В. Кутідзе // Вісник НУ «Львівська політехніка»: Логістика. – 2003. – № 472. – С. 103-108.

8.  Каракай Ю.В. Технологія формування стратегічного менеджменту. / Ю.В. Каракай // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. - №10. – С. 3-7.

Науковий керівник: к.п.н., доцент Пермінова С.О.