В статті проведено дослідження стану та тенденцій динаміки макроекономічного середовища в Україні в умовах її різкої економічної дезінтеграції з Російською Федерацією, до якої наша країна виявилася неготовою. Визначається характер економічної кризи, що сформувалась в першу чергу внаслідок окресленої дезінтеграції, а також висловлюються прогнози щодо її подолання.

Ключові слова: криза, економічна інтеграція, економічна залежність.

The article is studied the dynamics and trends of the macroeconomics environment in Ukraine in the terms of its trenchant disintegration with Russian Federation, to which our country is unprepared. The nature of the economic crisis that has been established primarily as a result of disintegration is determined. The forecasts concerning its overcoming are expressed.

Keywords: crisis, economic integration, economic dependence.

Вступ. Нині економіка України перебуває в стані глибокої кризи. Кризові явища носять всебічний, резонансний і, ймовірно, тривалий характер [1, 3-6]. Не намагаючись уточнити причинно-наслідковий зв’язок економічної кризи з геополітичними та соціальними явищами, треба зазначити, що однією з основних її причин стала різка дезінтеграція України з Російською Федерацією, до якої наша країна виявилася неготовою [1].

Отже особливої актуальності набуває дослідження кризових явищ в економіці, об’єктивна оцінка їх динаміки та тенденцій, що є обов’язковою передумовою розробки методології антикризового менеджменту на всіх рівнях.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематиці кризових явищ, їх впливу на економіку та антикризового управління присвячені праці багатьох зарубіжних та вітчизняних вчених, зокрема С. Блека, П. Лагадека, Ф. Найта, Г. Снайдера, Ф. Фармера; Г. Афанас’єва, В. Василенка, В. Воронкова, Г Клейнера, В. Князєва, Е. Короткова, А. Мельника, В. Цвєткова та багатьох інших.

Однак всі дослідження потребують ретельного опрацювання та уточнення з урахуванням сучасних економічних реалій.

Постановка завдання. Метою даної статті є спроба об’єктивної оцінки стану макроекономічного середовища в Україні в умовах різкої економічної дезінтеграції з Російською Федерацією, з’ясування характеру cформованої економічної кризи та перспектив її подолання .

Результати дослідження. Події останнього року вкрай негативно вплинули на економіку України: обсяг ВВП знизився майже на 15%, національна валюта знецінилася більше, ніж в 2,5 рази по відношенню до долара США, інфляція склала 35%. Національний банк України в п’ятий раз протягом року підвищив облікову ставку – вже до 30%. Рівень безробіття сягнув 9%, а споживчі витрати зменшилися майже на 25% [3, 4].

Основна причина такого безпрецедентного спаду полягає в тому, що Україна є надзвичайно залежною від торгівлі із зовнішнім світом, в першу чергу – від імпорту енергоресурсів з Російської Федерації. Відмова України від інтеграційних зв’язків з нею (на умовах, продиктованих Росією) спровокувала двостороннє запровадження заходів протекціонізму, жорсткого економічного тиску, політики імпортозаміщення тощо. Не зважаючи на подальше посилення конфлікту, зокрема, анексію Росією Криму і проведення бойових дій за участю двох країн на сході нашої країни, Україна та Росія залишаються економічно взаємопов'язаними [5].

Безумовно, війна на Донбасі, який є основним промислово-енергетичним центром країни і має тісні промислові зв’язки з Російською Федерацією, посилила економічну кризу. Частка цього регіону у загальному обсязі реалізації виробленої продукції складала 28%, він забезпечував 95% внутрішніх потреб у вугіллі та забезпечував непропорційно велику частку експорту. У зв’язку з втратою Україною доступу до більшості своїх вугільних ресурсів протягом останнього року гостро постала проблема дефіциту електроенергії, розмір якого оцінюється на рівні 10%.

Це змусило країну почати імпортувати електроенергію знову ж таки з Росії – наприкінці грудня 2014 року українська енергетична компанія «Укрінтеренерго» підписали контракт, за яким планується придбати до 1500 мВт електроенергії протягом року (Україна в даний час споживає близько 26000 мВт електроенергії щорічно). Більш того, російські компанії контролюють близько 30% регіональних розподільних електромережних компаній України, в тому числі силових дистриб’юторів в Одеській та Київській областях.

Українська влада вже визнала одним з головних пріоритетів зменшення енергетичної залежності і відхід від споживання природного газу, що надходить з Росії. Зараз Україна купує реверсний газ, який надходить зі Словаччини, Польщі та Угорщини. Нещодавно український прем'єр-міністр А.Яценюк оголосив, що його уряд буде запозичувати 1 млрд. дол. для розробки власних родовищ природного газу та нафти.

Але не зважаючи на це, Україна продовжує виплачувати 700 млн. дол. на місяць за імпорт газу з Росії. Термін дії діючої тимчасової угоди між НАК «Нафтогаз України» і російським ВАТ «Газпром» спливає наприкінці березня 2015 року. І уряд змушений буде підписати, принаймні, ще одну тимчасову угоду з ВАТ «Газпром» до літнього періоду, коли Україна почне заповнювати власні сховища в рамках підготовки до зими [5]. З цього слідує, що, енергетичний сектор України лишається тісно залежним – Росія досі відіграє та продовжуватиме відігравати в ньому важливу роль.

Як наслідок тісної торгівельно-промислової інтеграції, Україна та Росія мали також потужні фінансові зв'язки. До початку кризи офіційна частка Росії в обсязі прямих іноземних інвестицій в Україну складала майже 6,9%, хоча реальна цифра є значно вищою. Формально, в 2013 році в Україну надійшло 33,4% прямих іноземних інвестицій з Кіпру, але фактично, велика частина цих грошей являє собою російські інвестиції, що надійшли через кіпрські банки та корпорації. У 2014 році, з початком кризи, частки російського та кіпрського прямого іноземного інвестування в Україну знизилися, але не радикально – до 5,9% і 29,9% відповідно. Дуже відчутним для економіки стало також різке скорочення обсягу операцій російських корпорацій в Україні (наприклад, «Роснафти» та «Лукойлу»).

Через різке скорочення інвестицій в Україну, Національний банк був вимушений витрачати мільярди доларів у відчайдушній спробі підтримати курс гривні. Обсяг валютних резервів впав до найнижчого рівня за останні десять років, але зусилля НБУ виявилися марними – лише з початку року гривня знецінилася на 14% і більшість експертів вважають, що тенденція ще продовжуватиметься. В наслідку знецінення національної валюти страждають всі сфери економіки, оскільки відбувається надзвичайне подорожчання імпорту за умови неможливості кредитування. Навіть сільське господарство, на яке покладалися і від якого очікували росту, страждає – за оцінками, в наступному році виробництво пшениці зменшиться на 12% [3, 5, 6].

Такі ж тісні зв’язки склалися з Російською Федерацією в банківському секторі. П'ятим за величиною банком України за загальною сумою активів є ПАО «Промінвестбанк» – філія російської державної корпорації «Зовнішекономбанк». АТ «Сбербанк Росії», а також дочірні до нього ПАТ «Альфа-Банк» і ПАТ «ВТБ Банк» займають, відповідно, 8-е, 9-е і 10-е місця в рейтингу найбільших банків України. Разом ці російські дочірні підприємства в Україні володіють активами на суму понад 6 млрд. дол. Оскільки російська держава є власником ДК «Зовнішекономбанк» і мажоритарним акціонером АТ «Сбербанк Росії» і ПАТ «ВТБ Банк», виявляється, що вона опосередковано контролює значну частину банківського сектору України.

До цього ж рік тому Росією було надано Україні 3 млрд. євро (близько 4,1 млрд. дол.) у борг під державні облігації. Кошти було надано за умови, що у разі перевищення коефіцієнтом співвідношення національного боргу до ВВП рівня 60%, Росія може вимагати їх дострокового погашення.

Це в свою чергу може викликати автоматичний дефолт за іншими міжнародними облігаціями України. Офіційні дані стануть відомими в березні й, як очікується, уряд намагатиметься відобразити заборгованість на рівні меншому 60%, щоб не надати можливості Росії викликати дефолт.

Хоча за даними Міжнародного валютного фонду, співвідношення боргу до ВВП до кінця року досягне рівня 70% (розрахунок включає в себе в тому числі дані по сепаратистським регіонам). Власний банківський сектор Російської Федерації також зазнав труднощів протягом останнього року. І деякі банки, у тому числі окреслений ПАТ «ВТБ Банк», навіть претендують на державну допомогу, тим самим мотивуючи російський уряд уникнути використання своїх банків для дестабілізації банківського сектору України [5].

Тим не менш, сильна присутність Росії в банківському секторі України дійсно дає російському уряду ще одну можливість впливати як на фінансові ринки України, так і чинити політичний тиск.

Очевидно, що вихід економіки з кризи та подальший її розвиток є можливими лише за умови, що приватні інвестори знову будуть готові вкладати в неї кошти. Інфраструктура, особливо в понівеченій війною східній частині країни, та енергетичний сектор України потребують величезних інвестицій.

Модернізація з метою забезпечення енергетичної ефективності хоча б на середньому європейському рівні, дозволила б уникнути імпорту газу з Росії. Вкрай необхідними є також інвестиції у власний видобуток газу. Україна має великі резерви, але обсяг його виробництва впав на дві третини порівняно з 1970-ми роками. І в той же час президент ініціював дворазове збільшення податків для вітчизняних газових компаній, що вкрай негативно вплинуло на перспективи надходження інвестицій у ці сферу.

На сьогодні українська влада зробила все можливе задля відмови від російського приватного капіталу, але, разом з тим, Україна залишається непривабливою і для західних інвесторів. Очікувані кредити МВФ не спроможні допомогти в цьому напрямку, оскільки вони забезпечують лише короткострокове фінансування.

Інші потенційні «помічники», в тому числі США та ЄС, також не дуже прагнуть надавати допомогу. Якщо вітчизняний уряд та його західні союзники не почнуть зосереджуватися на прийнятті всіх можливих заходів задля розвитку економіки, перспектива безладну і дефолту в країні є неминучою.

Висновки. На основі вищевикладеного можна зробити висновок, що сучасна криза є дуже неоднозначною за причинами та наслідками, На перший погляд, здається, криза зменшила економічні та фінансові зв'язки України з Росією. Насправді ж Росія, як і раніше, грає важливу роль у банківській та енергетичній сферах країни. Крім того, зберігається більшість торгових і промислових зв'язків.

Також стає зрозумілим, що криза має системний і структурний характер. Системність кризи полягає в тому, що в економічній системі відбувається руйнація зв'язків, зникають загальні властивості і характер поведінки складових елементів, руйнуються інституціональні основи, тобто втрачається цілісність системи. За таких умов спостерігається різке ослаблення стійкості елементів системи (аж до банкрутства й припинення діяльності) переважної більшості економічних організації макро-, мезо- та макрорівня.

Прослідковується втрата загальних соціальних цінностей і загальновизнаних економічних оцінок, цінових та валютних еталонів, викривлення пропорцій реальних й віртуальних цінностей; підсилюється панічне сприйняття реальності суб'єктами економіки; знижується взаємна довіра учасників ринку, у тому числі до державних органів влади [7, 8].

Структурність виявляється в тому, що виникає невідповідність між застарілими механізмами існуючої економічної політики, практики та новими зміненими умовами господарської діяльності [8].

Однак така криза може мати конструктивні наслідки. Їх обов’язковою передумовою є системно-структурне оновлення системи, відновлення в ній зруйнованих кризою сполучних елементів, налагодження нових зв’язків, пошук та використання тих можливостей, які відкриваються завдяки кризі. На це, а також на розробку відповідної методології управління, повинні бути зорієнтовані зусилля вітчизняних економістів та менеджерів.

Література

1. Системна криза в Україні: передумови, ризики, шляхи подолання: аналітична доповідь [Текст] / Я.А. Жаліло, К.А. Кононенко, В.М. Яблонський [та ін.]; за заг. ред. Я.А. Жаліла. – К.: НІСД, 2014. – 132 с.
2. Запорожець О.Ю. Кризові репутаційні стратегії держав у міжнародних відносинах (на прикладі України та Російської Федерації): Автореф. дис. канд. політ. наук: 23.00.04 // О.Ю. Запорожець.; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2005. – 20 с.
3. Ukraine Economic Forecasts: 2014-2050 Outlook [Electronic resource] // Trading economics. – Mode of access: http://www.tradingeconomics.com/ ukraine/forecast.
4. Ukraine’s Economy: Worse to Come [Electronic resource] // The Economist [Digital edition]. – 2014. – November, 15th. – Mode of access: http://www.economist.com/news/
   finance-and-economics/21632633-swooning-economy-desperate-need-investment-worse-come.
5. Ukraine's Economy Needs Russia [Electronic resource] // Stratfor: Global Intelligence. – 2015. – February, 18th. – Mode of access: https://www.stratfor.com/sample
   /analysis/ukraines-economy-needs-russia.
6. Ukraine’s Economy: On the Edge [Electronic resource] // The Economist [Digital edition]. – 2015. – January, 15th. – Mode of access: http://www.economist.com
   /news/europe/21639565-without-lot-more-western-help-ukraine-faces-default-edge.
7. Клейнер Г.Б. Системный кризис, системный анализ, системный менеджмент. Сб. Стратегическое планирование и развитие предприятий [Электронный ресурс]. / Г.Б. Клейнер // Пленарные доклады Десятого всероссийского симпозиума. М.: ЦЭМИ РАН, 2010. – Адрес доступа: http://kleiner.ru/arpab/siskriz.html.
8. Бондарев Н.С. Кризисные явления в АПК: системность или структурность [Электронный ресурс] / Н.С. Бондарев // Вестник Кемеровского государственного университета. – 2014. – № 4 (60). – Т.1. – Адрес доступа: http://oaji.net/articles
   /2015/561-1422285495.pdf.