В даній науковій статті досліджено проблему високої енергоємності вітчизняного ВВП, визначено фактори, що впливають на зміну показника енергоефективності економіки та запропоновано шляхи підвищення енергоефективності вітчизняного виробництва.

Ключові слова: енергоємність ВВП, енергоефективність економіки, енергоресурси, стратегія, фактори.

In this research article it was defined the problem of high power consumption of domestic GDP, it was considered the factors influencing to the change of economic energy efficiency indicator and it was proposed the ways of the energy efficiency improving of domestic production.

Keywords: GDP energy, energy efficiency, energy strategy, factors.

Вступ. Показник енергоємності ВВП України, як фундаментальна характеристика національної економіки, є одним із найвищих серед країн Європи. Висока енергоємність вітчизняного ВВП визначається в свою чергу високою енергоємністю продукції, що виробляється в країні. Пошук шляхів зниження енергоємності виробництва продукції є пріоритетним завдання для вчених, що в кінцевому результаті дасть змогу вирішити навіть таку глобальну проблему для країни, як її енергозалежність, та підвищити енергобезпеку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченню проблеми енергоємності ВВП, пошуку шляхів підвищення енергоефективності виробництва та економіки в цілому присвячено багато робіт вітчизняних науковців, серед яких: І. Діяк [5], Б. Коробко, О. Пендзин [6], В. Самборський [4], А. Шидловський [2], Т. Яснюк [7] та інші.

Постановка завдання. Метою даної статті є дослідження причин наявного високого рівня показника енергоємності ВВП, визначення факторів, що впливають на зміну показника енергоефективності економіки, надання рекомендацій щодо пошуку шляхів підвищення енергоефективності вітчизняного виробництва.

Результати дослідження. Згідно Енергетичної стратегії України на період до 2030 року, енергоємністю ВВП є питомі затрати первинної енергії на одиницю ВВП [1]. Крім того, професор НАН України А. Шидловський, зазначає, що енергоємність (теплоємність) ВВП – це затрати природних енергоресурсів на виробництво одиниці продукції, який вимірюється в грамах умовного палива на долар США. Вчений також зазначає, що чим нижчим є показник енергоємності, тим вищим є показник енергоефективності [2].

Основними причинами високої енергоємності ВВП, а, отже, й низької енергоефективності економіки України є:

-  недосконала структура промислового виробництва, домінування енергоємних виробництв зі значною питомою вагою застарілих енерговитратних технологій;

-  зношеність основних фондів промислових підприємств та житлово-комунального господарства;

-  високі втрати енергоресурсів;

-  низький рівень впровадження енергоефективних технологій та використання альтернативних джерел енергії, а також недостатні заходи зі стимулювання енергоефективності;

-  надмірне регулювання ринку, що заважає нормальній роботі енергетичного ринку.

-  недосконалість нормативно-правової та законодавчої бази щодо стимулювання впровадження інноваційних енергозберігаючих технологій [3].

Критична ситуація з високою енергоємністю ВВП об'єктивно обмежує конкурентоспроможність національного виробництва та обтяжує національну економіку, тим більше в умовах значної зовнішньої енергетичної залежності країни. Енергоємність ВВП України у 2,6 рази перевищує середній рівень аналогічного показника країн світу [1].

Згідно з Енергетичною стратегією України до 2030 року, енергоємність ВВП має знизитися до 0,41кг у.п./дол. США (Рис. 1).

Рис. 1 Енергоємність ВВП країн світу, кг у. п./дол. США

Джерело: складено автором на основі [1]

Тобто за поданими прогнозами повинна зрости енергоефективність як регіональної, так і галузевої структури економіки. Науковці виділяють декілька груп факторів прямого і опосередкованого впливу, дія яких відображається на енергоємності виробленої продукції, зокрема: політико-економічні, технічні, структурні, фактори управління, фактори соціально-культурної сфери [4].

Політико-економічні фактори передбачають зацікавленість основних політико-економічних сил, суб’єктів господарювання, населення, органів державної влади в енергоефективності. Основними інструментами впливу є пільги та дотації, що надаються підприємствам-споживачам електроенергії. Такі заходи мають надаватися підприємствам для стимулювання зниження рівня використання енергоресурсів. На даний момент ситуація є зворотною. Знижки надаються здебільшого підприємствам, які для свого функціонування потребують багато ресурсу. Це підприємства металургійної та хімічної промисловості.

Технічні фактори – це представлення певного рівня забезпеченості вітчизняних підприємств сучасною технікою, спроможною виробляти продукцію з меншими енергозатратами. Технічне забезпечення може відбуватися за такими основними напрямками, як:

-  впровадження нових енергозберігаючих технологій та обладнання;

-  удосконалення існуючих технологій і обладнання;

-  скорочення витрат енергоносіїв [5].

Одним із прикладів ефективного впровадження нової технології є заміна технології мартенівської виплавки сталі в металургії на технологію конверторної виплавки в результаті чого витрата палива на виплавку 1 т конвертерної сталі складе 5,7 кг у.п. проти 106,6 кг у.п., що витрачаються при використанні мартенівської технології [5].

Вплив структурних факторів забезпечується самою структурою економіки та паливно-енергетичного балансу. На їх формування впливають основні соціально-економічні пріоритети розвитку – на сьогодні такими найбільш енергоємними галузями промисловості є хімічна та металургійна [6].

Фактори управління показують вплив державних органів на енергоефективність економіки, тобто мається на увазі прозорість систем надання дотацій підприємствам вугільної промисловості і доступність інформації про розподіл бюджетних коштів на субсидії та дотації.

Не останню роль відіграє і світогляд суспільства, який формує фактори соціально-культурної сфери – це сталі моделі поведінки людей, їх погляди на ідеї економії енергії тощо. Варто зазначити, що, на відміну від європейської практики, при збільшенні доходу населення спостерігається і збільшення споживання енергоресурсів.

Ще одним важливим напрямом підвищення енергетичної ефективності є використання вторинних енергоресурсів. Наприклад, за рахунок впровадження технології когенерації накомпресорних станціях ГТС можна щорічно виробляти близько 15-16 млрд. кВт·год електроенергії та приблизно 12,5 млн. ГДж енергії. Важливим також є те, що зазначені обсяги енергії виробляються без витрат органічного палива [7].

Крім усього зазначеного необхідно встановити оптимальний рівень потенціалу енергозбереження в регіонах, що повинно відбуватися на основі прийнятого прогнозу їх перспективного соціально-економічного розвитку, регіонального паливно-енергетичного балансу, досягнень науково-технічного прогресу в економіці та соціальній сфері регіону.

Висновки. Досягнення оптимального рівня енергоємності ВВП, зокрема, виробництва вітчизняної продукції є запорукою ефективного функціонування національної економіки та країни в цілому. Забезпечення зниження рівня енергоємності є можливим через розробку широкого спектру заходів – починаючи від технічного оновлення виробництва та закінчуючи прийняттям управлінських рішень на рівні уряду з подальшою системністю їх впровадження. Подальшими напрямами досліджень з цього питання може бути оптимізація паливно-енергетичного балансу країни, розробка заходів для скорочення енерговитрат залежно від групи факторів, а також дослідження вирішення проблеми рівня енергоефективності на прикладі розвинених країн світу.

Література

1. Розпорядження Кабінету Міністрів України Про схвалення Енергетичної стратегії України на період до 2030 року від 24.07.2013 №1071-р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ 1071-2013-%D1%80.

2. Шидловський А. Енергоємність валового внутрішнього продукту / А. Шидловський, М. Кулик // Вісник НАН України. – 1999. – №4.

3. Енергоефективність в Україні та країнах ЄС / Офіційний веб-сайт ТОВ «Нафтогазбудінформатика» [Електронний ресурс]. – 2014. – Режим доступу: http://www.ngbi.com.ua/enef.htm

4. Самборський В.О. Фактори впливу на стан енергоефективності національної економіки / В.О. Самборський // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2009. - № 1.

5. Дияк И. Энергосбережение: сегодняшние реалии. / И.Дияк // Дзеркало тижня. – 2008. – №21 (700).

6. Пендзин О. Аналіз сучасного стану паливно-енергетичного комплексу України / О. Пендзин // Євроатлантикінформ. – 2006. – № 2.

7. Яснюк Т. Стан і перспективи регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу України / Т. Яснюк // Краєзнавство. Географія. Туризм. - 2011. - № 2.