Остання редакція: 2015-04-22
Тези доповіді
У статті розкрито основні умови підвищення конкурентоспроможності компаній, зокрема впровадження високотехнологічних інновацій. Для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств необхідно нарощування темпів трансферу унікальних і наукомістких технологій, залучення фінансування для розвитку своєї інноваційної діяльності. При цьому впровадження технологічних інновацій на підприємствах повинно стати основою ефективного бізнесу.
Ключові слова: інновації, конкурентоспроможність, технологічна конкурентоспроможність.
The article describes the basic conditions increase the competitiveness of companies, including the introduction of high-tech innovation. To improve the competitiveness of domestic enterprises should increase the rate of transfer of unique and high technologies, raising finance for development of their innovation. This introduction of technological innovations in enterprises should be the basis for effective business.
Keywords: innovation, competitiveness, technological competitiveness.
Вступ. Одним з основних аспектів розвитку сучасної економіки України є технологічна модернізація. При цьому головним фактором технологічного оновлення підприємств є інноваційний технологічний розвиток виробничої бази підприємств. Ринок перенасичений компаніями, які створюють схожі товари, а кращими серед них є ті, які мають конкурентні переваги відносно інших. Тому технологічна конкурентоспроможність підприємства – це один з головних чинників, що характеризує можливість підприємства адаптуватися до умов ринку.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми конкурентоспроможності промислового виробництва в умовах ринкової економіки широко висвітлені в наукових працях вітчизняних і зарубіжних вчених, таких, як: Піддубна Л.І. [1], Дорожкіна, О.К. [2], Коршунова Е.Д. та Миколаїв П.В. [3, 4], Амоша О.І. [6] та ін.
Постановка завдання. Метою даної статі є висвітлення особливостей підвищення технологічної конкурентоспроможності підприємств (ТКС) за допомогою реалізації інновацій.
Результати дослідження. Згідно ряду досліджень, присвячених даному питанню, основними цілями інноваційного розвитку промислових підприємств є [1, c.96]:
- модернізація та оновлення виробничо-технологічної бази підприємства до рівня, здатного забезпечити його довгострокову конкурентоспроможність і можливість випереджального розвитку;
- формування на підприємстві або організація інтеграції підприємства з потужними науково-технічними комплексами, що забезпечують досягнення і підтримку лідерства в наукових дослідженнях, реалізації прогресивних технологій, виробництві високотехнологічної продукції;
- формування на підприємстві парку високотехнологічного обладнання, здатного забезпечити стійкість, прогресивність, конкурентоспроможність та ефективність виробничо-збутової діяльності підприємства;
- здійснення різних форм інтеграції промислового підприємства з організаціями, здатними підвищити рівень його інноваційного розвитку: найбільш розвиненими промисловими підприємствами своєї галузі, науково-дослідними організаціями, освітніми установами, фінансовими інститутами, здатними забезпечити інвестування технологічного розвитку підприємства та ін.
Під технологічною конкурентоспроможністю (ТКС) промислового підприємства розуміється здатність підприємства здійснювати постійне підвищення якості, результативності та ефективності процесів в межах усіх видів своєї діяльності, а також впроваджувати нові процеси, що розширюють сферу діяльності підприємства або підвищують її ефективність [2, c.84]. Формування ТКС залежить від можливостей підприємства залучати необхідні ресурси; здатності перетворювати ці ресурси в необхідні об'єкти, в першу чергу, конкурентоспроможну продукцію підприємства; використовувати отримані результати за призначенням, в тому числі, реалізовувати вироблену продукцію; спрямовувати результати від усіх видів діяльності на розвиток підприємства; оптимізувати процеси з метою підвищення їх результативності, ефективності, якості.
Наявність ТКС допомагає сучасним промисловим підприємствам виготовляти та поставляти на ринок конкурентоспроможну продукцію, що свідчить про те, що і саме підприємство є також в свою чергу конкурентоспроможним. Оскільки головним доказом цього є саме поєднання таких складових як конкурентоспроможність продукції та технологічна конкурентоспроможність.
З огляду на зазначене, згідно статистичних даних вітчизняні підприємства можуть різко втратити інноваційний чинник конкурентоспроможності через скорочення акумуляції технологій та обладнання, що у 2013 р. (табл. 1) склало лише 5546,3 млн. грн. і досягло рівня 2009-2010 рр. – періоду світової фінансово-економічної кризи.
Таблиця 1
Інноваційна активність вітчизняних підприємств щодо придбання технологій та обладнання
2013
2012
2011
2010
2009
2008
2007
2006
2005
млн. грн
5546,3
8051,8
10489,1
5051,7
4974,7
7664,8
7471,1
3489,2
3149,6
Джерело: складено авторами на основі [5]
Виходячи з отриманих даних можна сказати, що в цілому вітчизняні підприємства розуміють, що новітні технології відіграють важливу роль в конкурентоспроможності кінцевого продукту і тому кількість коштів, витрачених на купівлю обладнання, зростає особливо порівняно з 2005 та 2006 роками. Але через те, що в деяких галузях обладнання може використовуватися досить довгий час та через нестабільність економічного і політичного стану, закупівлі нових технологій відбуваються все ж таки не постійно та не регулярно, посилення ж кризових процесів обумовлює тенденцію орієнтування на збереження, а не інноваційного розвитку.
Оскільки ТКС є частиною конкурентоспроможності підприємства, впевнено можна сказати, що у кожного підприємства виникає необхідність створювати власну конкурентну перевагу, яка досягається за рахунок інновацій, які можуть бути різними: технології, нові товари і послуги, створення нових ринків та нових організаційних форм.
Таблиця 2
Зовнішні та внутрішні фактори формування технологічної конкурентоспроможності підприємства
Зовнішні фактори
Внутрішні фактори
вплив ринку ресурсів і ринку продукції (послуг)
ресурси підприємства, що є джерелами (резервами) для виконання бізнес-процесів (тобто, ресурсний потенціал підприємства)
економічного характеру (амортизаційна, податкова, фінансово-кредитна політика, інвестиційна політика, участь у міжнародному поділі праці)
основні, допоміжні, обслуговуючі, управлінські бізнес-процеси підприємства, що виконуються певним способом з більшою або меншою прогресивністю, раціоналізацією, ефективністю (іншими словами, процесний потенціал підприємства)
адміністративного характеру (розробка, вдосконалення та реалізація законодавчих актів, демонополізація економіки, державна система стандартизації та сертифікації, правовий захист інтересів споживачів)
механізм управління перетворенням ресурсів у процеси і отриманням від виконання процесів деяких результатів (ресурсів), управління взаємодією і ресурсного та процесного потенціалів підприємства (механізм підвищення потенціалу підприємства)
Джерело: складено авторами на основі [6]
Конкурентоспроможність продукції може бути у разі вдалого поєднання ціни та якості. Тобто, чим вище якість продукції, тим вище попит, і тим більше шансів є у підприємства, що його продукція буде успішно реалізована. Але це поєднання має суперечливий характер. І це проявляється в тому, що висока якість продукції вимагає великих та постійних витрат для її забезпечення, що призводить до підвищення ціни або до зниження рентабельності продукції, а значить і підприємства в цілому. Підвищення ціни є небажаним, бо тоді зменшиться обсяг продажів та/або частка ринку підприємства. Також, звичайно, недоцільним є зниження рентабельності, що пов'язано зі зниженням економічного інтересу підприємства у виробництві продукції. Тому для досягнення балансу та успіху підприємствам доводиться постійно вирішувати цю суперечність.
Продукція, що створена на базі високотехнологічного виробництва з значним рівнем технологічних інновацій може мати значно вищу ціну ніж очікується ринком.
Висновки. Отже, одним з головних напрямів розвитку промислових підприємств є вихід на високий технологічний рівень, оскільки підприємства не можуть розвивати ефективну господарську діяльність без залучення нових технологій й покращення технологічної конкурентоспроможності свого виробництва. Динамічне спрямування зусиль у цьому напрямі веде до підвищення загальної конкурентоспроможності підприємства, забезпечуючи йому стабільні позиції на ринку протягом тривалого часу.
Але виконати це завдання промисловим підприємствам складно, бо однією з важливих причин цього є відсутність ефективної системи управління розробленням, впровадженням та освоєнням технологій на підприємстві.
Література
1. Піддубна Л.І. Технологічна конкурентоспроможність підприємства і сучасні стратегії її формування / Л.І. Піддубна // Вісник ХДЕУ. – 2001. – №4.(20) – С. 95-99.
2. Дорожкіна О.К. Стратегічне планування інноваційного розвитку підприємства / О.К. Дорожкіна // Креативна економіка. – 2011. – №1 (2) – С. 83-88.
3. Коршунова Е.Д. Підвищення технологічної конкурентоспроможності промислового підприємства на основі використання технологій інвестування інноваційним обладнанням / Е.Д. Коршунова, П.В. Миколаїв // Вісник МГТУ «Станкін». – 2011. – №3 (15) – С. 178-181.
4. Коршунова Е.Д. Метод управління інноваційним потенціалом промислового підприємства на основі системної декомпозиції структури та оцінки його елементів / Е.Д. Коршунова, Е.С. Іллічова // Технологія машинобудування. – 2012. – №6 – С. 60-64.
5. Офіційний сайт державної служби статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: URL: http://www.ukrstat.gov.ua.
6. Амоша О.І. Інноваційний шлях розвитку України: проблеми та рішення / О.І. Амоша // Економіст. – 2013. – №4 – С. 28-32.