Остання редакція: 2015-04-22
Тези доповіді
У статті досліджено сучасний стан інноваційної діяльності та інноваційної активності промислових підприємств України, проаналізовано основні джерела їх фінансування. Визначено проблеми, які гальмують впровадження інновацій та розглянуто чинники, які стимулюють інноваційну діяльність. Запропоновано основні шляхи вирішення даних проблем.
Ключові слова: інноваційна діяльність, інноваційна активність, інновації, інноваційна політика, інноваційні процеси, інноваційний розвиток, інноваційна інфраструктура.
The article explores the current state of innovations and innovative activity of industrial enterprises of Ukraine and explores the main sources of their funding. The problems that hinder implementation of innovations are identified. In the article also discovered factors that encourage innovation activity. Proposed the basic ways to solve these problems.
Keywords: innovative activity, innovative activeness, innovations, innovation policy, innovative processes, innovative development, innovation infrastructure.
Постановка проблеми. Інноваційна діяльність – діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг [1].
Впровадження інновацій у промислове виробництво на сучасному етапі стає все більш важливим у зв’язку зі стрімкою глобалізацією світового господарства та інтеграцією України в систему міжнародного поділу праці. Розвиток світогосподарських зв’язків вимагає підвищення конкурентоспроможності української продукції, як на зовнішніх, так і на внутрішніх ринках [2, с.1027]. Сучасна українська економіка потребує негайної модернізації промисловості та розвитку інноваційної діяльності промислових підприємств.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значну увагу вирішенню даних проблем у своїх працях приділяли такі науковці, як М. В. Ніколайчук [3], Л.М. Ганущак-Єфіменко [4], О. Мірошниченко [5], А.П. Дука [6], О.Є. Кузьмин [7]. У своїх працях ці вчені акцентують увагу на тому, що інноваційні процеси на промислових підприємствах є основним шляхом підвищення конкурентоспроможності, а також інструментом розвитку промисловості країни в цілому. Проте, дана проблематика потребує подальшого розвитку, зокрема, дослідження особливостей впровадження інновацій на промислових підприємствах України.
Постановка завдання. Проаналізувати сучасний стан та перспективи подальшого інноваційного розвитку промислових підприємств України, а також визначити організаційно-економічні складові, котрі стимулюють їх інноваційну привабливість.
Виклад основного матеріалу дослідження. Промислове виробництво в Україні формує 26% ВВП [8] і забезпечує роботою більш ніж 1/5 частину населення України. На розвиток промислових підприємств безпосередньо впливає впровадження інноваційних розробок. Інноваційний розвиток надає підприємству можливість отримати значні прибутки, які в процесі розподілу є джерелом формування ВВП та бюджетів усіх рівнів. Важкий фінансовий стан промислових підприємств унеможливлює оновлення основних виробничих фондів, які зношені майже наполовину [9, с.228]. В останні роки через фінансово-економічну кризу особливої деградації зазнали саме інвестиційна діяльність та інноваційні процеси на промислових підприємствах [10, с.94].
Впровадження інновацій на промислових підприємствах являє собою проведення інноваційної діяльності. У свою чергу інноваційна діяльність передбачає організацію циклу «наукові дослідження – розробка експериментальних зразків – масове виробництво – збут». Вона є частиною НТП і інноваційної та інвестиційної політики держави і здійснюється, в основному, на рівні господарюючих суб’єктів [2, с.1027].
Існуючу проблему дефіциту фінансових надходжень у розвиток інноваційної діяльності промислових підприємств можна пояснити шляхом аналізу складових, які формують організаційно-економічний механізм їхньої інноваційної привабливості. Складові інноваційної привабливості підприємства поділяються на зовнішні та внутрішні.
До зовнішніх чинників, що стимулюють інноваційну діяльність належать:
- законодавча база, яка може сприяти розвитку підприємства шляхом зниження податкового тиску, удосконалення процедури інвестиційних проектів;
- доступне довгострокове банківське кредитування;
- розвиненість спеціалізованої інноваційної інфраструктури, тобто наявність системи технополісів, технопарків та інших інноваційних структур, які являють собою форму державної підтримки інноваційних процесів;
- можливість комерціалізації науково-технічних розробок та винаходів відповідно до умов ринкової кон’юктури;
- законодавчо визначений механізм розподілу результатів інтелектуальної праці між винахідником, юридичною особою, в якій він працює, та державою.
Аналізуючи зовнішні чинники стимулювання інноваційної діяльності, варто зазначити, що лише державна інноваційна політика має стати рушійною силою підйому вітчизняних промислових підприємств та підвищення якості їх продукції до загальносвітових стандартів з метою створення стабільної конкурентоспроможної економіки.
До внутрішніх чинників інноваційної привабливості промислових підприємств належать: майновий стан, ліквідність, фінансова стійкість, ділова активність, рентабельність, ринкова активність [10, с.95].
В Україні інноваційна інфраструктура є недостатньо розвиненою, оскільки вона не охоплює всіх ланок інноваційного процесу. Для забезпечення сталого інноваційного розвитку держава повинна діяти за двома основними напрямами: надавати достатній обсяг коштів з державного бюджету та створити ефективну систему податкових пільг. На сьогоднішній день ринкові процеси мають здійснюватися переважно через інноваційні технологічні зміни, тому що нагромаджений капітал не знайде позитивної економічної мотивації в старій технологічній структурі і мусить втілитися у науково-технічні інновації, у новітні виробництва, створити нові галузі, які здатні змінити структуру ринкової економіки. Одним з найважливіших показників, що характеризують інноваційну сферу країни, є частка інноваційно активних підприємств, тобто питома вага підприємств, що активно проводять інноваційну діяльність (табл. 1) [11, с.61].
Таблиця 1
Інноваційна активність підприємств
Питома вага підприємств,
що займалися інноваціями
Загальна сума витрат
%
млн.грн.
2007
14,2
10850,9
2008
13,0
11994,2
2009
12,8
7949,9
2010
13,8
8045,5
2011
16,2
14333,9
2012
17,4
11480,6
2013
16,8
9562,6
Джерело: [8].
Проаналізувавши дану таблицю, спостерігаємо незначний спад питомої ваги підприємств, що займалися інноваціями та значне скорочення загальної кількості витрат на інновації. Загальна сума витрат на інновації у 2013 році значно нижча, ніж за 2007 рік.
Незважаючи на те, що держава може здійснювати ефективну інноваційну політику задля покращення становища промислових підприємств (створення інноваційної інфраструктури, законодавчої бази, технополісів та технопарків тощо), проте лише зусиль самої держави для цього може бути недостатньо. Значним стимулом для інноваційного розвитку підприємств також слугують приватні інвестиції. Тому зусилля держави повинні бути максимально зосередженими на створенні привабливого інвестиційного клімату, створенні в Україні зручних умов для ведення бізнесу, що в свою чергу призведе до широкого залучення іноземних інвесторів.
Промислові підприємства України мають наступні джерела фінансування інноваційної діяльності (табл. 2).
Таблиця 2
Джерела фінансування інноваційної діяльності
Загальна сума витрат
У тому числі за рахунок коштів
власних
державного бюджету
іноземних інвесторів
інші джерела
млн.грн.
2007
10850,9
7999,6
144,8
321,8
2384,7
2008
11994,2
7264,0
336,9
115,4
4277,9
2009
7949,9
5169,4
127,0
1512,9
1140,6
2010
8045,5
4775,2
87,0
2411,4
771,9
2011
14333,9
7585,6
149,2
56,9
6542,2
2012
11480,6
7335,9
224,3
994,8
2925,6
2013
9562,6
6973,4
24,7
1253,2
1311,3
Джерело: [8].
Аналізуючи наведені статистичні дані, стає зрозуміло, що головним джерелом фінансування для промислових підприємств є їх власні кошти. Надходження коштів з державного бюджету є дуже малим та нестійким, при чому простежується тенденція до його суттєвого скорочення. Кошти від іноземних інвесторів надходять нестабільно та в недостатньому обсязі, тобто відчувається дефіцит інвестиційних надходжень. Наведені показники свідчать про недостатність фінансової підтримки розвитку інновацій з боку держави та вказують на негативну тенденцію гальмування інноваційних процесів в Україні, що зменшує її економічний потенціал та збільшує конкурентні переваги інших країн [11, с.63].
Виходячи з цього, можна відмітити, що підвищення інноваційної активності та інноваційної діяльності промислових підприємств залежить від провадження ефективної інноваційної політики в державі, покращення інвестиційного клімату, створення законодавчої бази, яка сприяла б розвитку бізнесу та захищала інтелектуальну та приватну власність, а також від надання довгострокових банківських кредитів та податкових пільг промисловим підприємствам.
Висновки. Інноваційна політика держави є важливою рушійною силою впровадження інновацій на промислових підприємствах. Дана політика безпосередньо впливає на інноваційну активність та інноваційну діяльність підприємств. В Україні спостерігається відсутність необхідної інноваційної інфраструктури, нестача державного фінансування та значний брак іноземних інвестицій, тобто державна інноваційна політика є неефективною. Основними шляхами підвищення її ефективності є такі заходи, як: покращення законодавчої бази, довгострокове банківське кредитування, створення інноваційної інфраструктури та надання пільг для її розвитку, а також залучення інвесторів шляхом покращення інвестиційного клімату та умов ведення бізнесу в державі. Запропоновані заходи стимулюватимуть промислові підприємства до широкого впровадження інновацій та забезпечать стабільний розвиток економіки України в цілому.
Література:
- Офіційний веб-портал Верховної Ради України. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 №40-IV [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/40-15
- Купавых Е.В. Государственное стимулирование инновационной деятельности предприятий / Е.В. Купавых // Донбасс–2020: наука и техника – производству. – 2002. – №10. – С. 1027-1032 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zavantag.com/tw_files/17268/d-17267716/7z-docs/216.pdf
- Ніколайчук М.В. Сучасний стан та перспективи інноваційного розвитку промислових підприємств / М.В. Ніколайчук, І. Ю. Єпіфанова // Вісник хмельницького національного університету. – 2010. – №6. – С. 16-19 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://journals.khnu.km.ua/vestnik/pdf/ekon/2010_6_3/016-019.pdf
- Єрмошенко М.М., Ганущак-Єфіменко Л.М. Механізм розвитку інноваційного потенціалу кластерооб’єднаних підприємств: Монографія. – К.: Національна академія управління, 2010. – 236 с.
- Мірошниченко О. Інноваційна активність промислових підприємств України: стан і тенденції / О. Мірошниченко // ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2013. – №10 (151). – С. 73-78 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://bulletin-econom.univ.kiev.ua/articles/2013/151/020.pdf
- Дука А.П. Теорія та практика інвестиційної діяльності. Інвестування: Навч. посібник. – К.: Каравела, 2008. – 432 с.
- Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Діагностика потенціалу підприємства // Маркетинг і менеджмент інновацій. – 2011. – №1. – С. 155-166.
- Офіційний сайт Державної служби статистики України – Наукова та науково-технічна діяльність [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2005/ni/ind_rik/ind_u/2002.html
- Сидорчук І.П. Оцінка сучасного стану інноваційного розвитку промислових підприємств України / І.П. Сидорчук // Наукові записки Національного університету «Острозька академія» серія «Економіка» – 2013. – №23 – С. 228-232 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ecj.oa.edu.ua/articles/2013/n23/44.pdf
- Приказка С.І. Організаційно-економічні складові стимулювання інноваційної привабливості промислових підприємств в сучасних умовах / С.І. Приказка // Актуальні проблеми економіки. – 2013. – №1 (139). – С. 93-97 – ISSN 1993-6788
- Гаврилова О.А. Сучасний стан та проблеми розвитку інноваційної активності промислових підприємств України / О.А. Гаврилова, М.В. Фріцберг, В.І. Чередниченко // Вісник Полтавської державної аграрної академії. – 2010. – №2. – С. 60-65 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.pdaa.edu.ua/sites/default/files/nppdaa/2011/01/060.pdf