Розмір шрифту: 

У статті досліджено місце управління витратами в системі управління конкурентоздатністю продукції виробничого підприємства, визначено основні методологічні основи управління витратами та встановлено напрямки оптимізації їх структури. Ключові слова: конкурентоспроможність, витрати, оптимізація витрат.

 

COMPETITIVENESS ON THE BASIS OF OPTIMIZATION COSTS

In the article the place of cost management in the management of the industrial competitiveness of enterprises, the main methodological foundations of cost management and optimize their established patterns.

Key words: competitiveness, costs, optimization costs.

 

Постановка проблеми. У процесі конкурентної боротьби учасники переслідують однакові цілі – максимізація прибутку. Однак способи й шляхи досягнення цієї загальної мети різні.

Особливе місце в діяльності підприємства належить визначенню конкурентоспроможності підприємства, а одним із основних методів підвищення конкурентоспроможності є оптимізація витрат. Але не всі підприємства вміють правильно оптимізувати витрати, тому дана тема є актуальною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Широке коло питань, пов’язаних із дослідженням проблематики управління та оптимізації витрат на підприємстві, приділяли увагу як вітчизняні, так і зарубіжні науковці, економісти: Я.В. Леонов, І. Ансофф, Ю.С. Герасименко, Я.Д. Качмарик, О.С. Верещинська, О.М. Костенко, І.А. Шапіро, К.Ф. Ковальчук, О.Г. Шпикуляк, Р. А. Фатхутдінов, Р. Б. Ноздрева, Л. Г. Цийченко, В. Г. Герасимчук, Д. І. Баркан, В. Є. Хруцний, В. М. Власова, П. Г. Перерва та ін.

Формулювання цілей праці (постановка завдання). Метою даної статті є систематизація теоретичних основ та практичних рекомендацій щодо сучасних шляхів та методів оптимізації витрат підвищення ефективності функціонування, конкурентоспроможності й прибутковості підприємства.

Виклад основного матеріалу дослідження. Огляд економічної літератури з питань сутності конкурентоспроможності підприємства дозволив дійти висновку, що незважаючи на різноаспектність та різноспрямованість досліджень науковців, автори дотримуються подібних думок щодо трактування «конкурентоспроможності» як можливості учасника конкурентної боротьби у вирішенні визначених завдань за ринкових умов.

За І. Ансоффом, конкурентоспроможність одночасно є як результатом конкурентної боротьби так і основою розвитку економіки окремого суб’єкта господарювання та суспільства в цілому [1, с. 316].

Одним із основних методів підвищення конкурентоспроможності є оптимізація витрат.

Витрати – це вартісне відображення абсолютної величини спожитих ресурсів, необхідних для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства і досягнення ним поставленої мети [2, 175].

В економічній науці існує два підходи до визначення витрат – бухгалтерський та економічний. Економічні витрати мають назву також «альтернативні», або «внутрішні» на відміну від бухгалтерських, які є зовнішніми.

При управлінні підприємством найбільш важливе значення має управління витратами, яке включає контроль і регулювання витрат [3]. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

 

Рис.1 – Класифікація витрат підприємства згідно П(С)БО 16

Бухгалтерські витрати включають прямі витрати (на сировину, матеріали, напівфабрикати, витрати на паливо і енергоресурси, зарплату робітникам) і непрямі витрати (накладні витрати, амортизація, заробітна плата управлінському персоналу, проценти на запозичені засоби).

Економічне розуміння витрат виробництва базується на факті рідкісності ресурсів і можливості їх альтернативного використання.

Економічні витрати будь-якого ресурсу, обраного для виробництва товару, дорівнюють його вартості за найкращими із всіх можливих варіантів використання. Вони можуть бути зовнішні, явні (грошові) або внутрішні, неявні (імплицітні).

Явні витрати –  це альтернативні витрати, які виступають у вигляді прямих платежів постачальникам факторів виробництва [4].

Неявні витрати – альтернативні витрати використання ресурсів, що належать власникові підприємства (або підприємству як юридичній особі). Ці витрати не передбачені договорами, що є обов'язковим для явних платежів, і тому визначаються недоотриманими [4].

Управління вит­ра­та­ми –  це про­цес цілес­пря­мо­ва­но­го форму­вання вит­рат за їх ви­да­ми, місцями і носіями та постійного кон­тро­лю і сти­му­лю­ван­ня зни­жен­ня їх рівня. Воно є важ­ли­вою функ­цією еко­номічного механізму будь-​яко­го підприємства.

Управління вит­ра­та­ми – це вміння еко­но­ми­ти ре­сур­си і мак­симізу­ва­ти віддачу від них.

Ос­нов­ним за­в­дан­ням управління вит­ра­та­ми є пошук шляхів най­е­фек­тивнішого ви­ко­ри­стан­ня на­яв­них об­ме­же­них ре­сурсів за до­по­мо­гою ос­нов­них функцій: пла­ну­ван­ня, каль­ку­лю­ван­ня обліку, аналізу і кон­тро­лю вит­рат внутрішньо­ви­роб­ни­чої діяль­ності, які взаємопов'язані між собою. Кожна окре­ма господа­рююча струк­ту­ра на підприємстві ви­ко­нує ті чи інші функції управління вит­ра­та­ми, але перед усіма ними стоїть одне зав­дання – оптимізація вит­рат.

Оптимізація у теорії – це шляхи по­шу­ку най­е­фек­тивніших ме­тодів гос­по­да­рю­ван­ня в умо­вах об­ме­же­них фінан­со­вих можли­востей. На прак­тиці це вигля­дає і сприй­мається дещо по-іншо­му – ско­ро­чен­ня.

Ос­нов­ний на­прям, до якого звер­та­ють­ся керівники підприєм­ства, це еко­номія на пер­со­налі, однак подібні дії мо­жуть призве­сти до зни­жен­ня про­дук­тив­ності та ефек­тив­ності підприємства або й навіть до зу­пин­ки ви­роб­ництва.

Для того щоб пра­вильно здійс­ни­ти ско­ро­чен­ня, необхідно про­аналізу­ва­ти, яка кількість людей задіяна у ви­го­тов­ленні тієї чи іншої про­дукції, і з'ясу­ва­ти, який її обсяг при­па­дає на кож­но­го робітника.

Опла­та праці займає знач­ну част­ку в струк­турі вит­рат підприємства, тому ак­ту­аль­ним за­в­дан­ням є зни­жен­ня тру­домісткості і по­слуг, що на­да­ють­ся, та зрос­тан­ня про­дук­тив­ності праці. Це і можна до­сяг­ти різно­манітними спо­со­ба­ми, най­важ­ливіші з них:

-       механізація та ав­то­ма­ти­зація ви­роб­ництва;

-       ро­з­роб­ка і ви­ко­ри­стан­ня про­гре­сив­них тех­но­логій;

-       зміна і мо­дернізація за­старілого об­лад­нан­ня.

Також з метою ско­ро­чен­ня вит­рат підприємству потрібно зни­жу­ва­ти ви­роб­ничі вит­ра­ти за ра­ху­нок еко­номії на си­ро­ви­ну й енергії. До шляхів зни­жен­ня вит­рат за ра­ху­нок еко­номії си­ро­ви­ни, матеріалів, па­ли­ва та енергії можна відне­сти:

-         ви­ко­ри­стан­ня ре­сур­со­зберіга­ю­чих тех­но­логічних про­цесів;

-         підви­щен­ня ви­мо­г­ли­вості і по­всюдне ви­ко­ри­стан­ня вхідного кон­тро­лю за якістю си­ро­ви­ни і матеріалів, що по­сту­па­ють від по­ста­чаль­ників, а також ком­плек­ту­ю­чих виробів та напівфаб­ри­катів;

-         за­про­ва­д­жен­ня на­у­ко­во обґрун­то­ва­них норм ви­ко­ри­стан­ня матеріалів;

-         змен­шен­ня вит­рат і відходів;

-         вто­ринне ви­ко­ри­стан­ня матеріалів;

-         впро­ва­д­жен­ня безвідход­них тех­но­логій;

-         змен­шен­ня заготівель­но-​складсь­ких вит­рат;

-         ско­ро­чен­ня транс­порт­них вит­рат шля­хом змен­шен­ня вит­рат на до­став­ку си­ро­ви­ни і матеріалів від по­ста­чаль­ни­ка до складів підприємства.

У всьому обсязі заходи щодо оптимізації витрат зображено на рис.2.

 

 

Рис. 2. Заходи щодо оптимізації витрат підприємства у сучасних умовах

З урахуванням вищенаведених особливостей після проведення комплексного аналізу підходів щодо сучасних напрямів оптимізації витрат підприємства можна виділити заходи, що є доцільними у сучасних умовах:

1. Підвищення технічного рівня виробництва, яке забезпечується впровадженням нової, прогресивної технології, застосуванням нових видів сировини і матеріалів; використовуванням інноваційної техніки та обладнання; автоматизацією і механізацією виробничих процесів.
2. Вдосконалення організації виробництва і праці за рахунок зміни форм і методів праці, вдосконалення апарату управління, скорочення витрат на нього, а також зниження транспортних витрат.
3. Зміна обсягу і структури продукції. Це зміна номенклатури і асортименту; зниження матеріаломісткості і трудомісткості продукції.
4. Поліпшення використання природних ресурсів, застосування більш дешевих матеріалів, повторне їх використання, безвідходні технології виробництва.
5. Введення і освоєння нових цехів, виробництв і виробничих одиниць, диверсифікація виробництва.
6. Використання альтернативних методів зниження витрат: розмежування витрат на виробництво нестандартної продукції і продукції вищої якості; застосування єдиної системи калькулювання витрат на всіх стадіях життєвого циклу продукції; чітке виділення витрат на управління, підготовку і оновлення процесу виробництва і т.д.

Висновки. Отже, витрати це одна з найважливіших категорій економічної діяльності підприємства. Визначення суті витрат i правильна їх класифікація є важливим фактором розуміння того, як ними управляти. Особливості витрат як об’єкта управління полягають в їхній різ­но­манітності, постійному зміненні під впливом зовнішнього та внутрішнього сере­довища, різній динаміці в різні періоди часу.

Із розвитком нових економічних методів і підходів витрати підприємства піддаються все більшому управлінському впливу, з’являються можливості знай­ти більш ефективні шляхи їх оптимізації та зниження. Отже, посилення уваги до витрат підприємства має першочергове значення, оскільки від правильної оцінки реальної собівартості залежить ефективність управління виробництвом, що в під­сумку вплине на фінансовий результат діяльності підприємства.

Література:

1. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия / Пер. с англ. Ю.Г. Каптуревского. – СПб.: Питер, 1999. – 416 с.
2. Леонов Я.В. Система управління витратами як фактор підвищення конкурентоспроможності / Я.В. Леонов, Ю.С. Герасименко // Бюлетень Міжнародного Нобелівського економічного форуму. – 2010. – № 1. Том 2. – С.175-183.
3. Серебренников Г. Г. Управление затратами на предприятии: учебное пособие / Г. Серебренников. – Тамбов: Изд–во Тамб. гос. техн. ун–та, 2007. – 80 с.
4. Комарницький І.Ф. Економічна теорія / І.Комарницький. – Режим доступу: [http://buklib.net/books/21860/].
5. Котенко Т. Ю. Аналіз витрат як складова управління на підприємствах будівельної галузі / Т. Ю. Котенко // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 6. – С. 118–121.

конкурентоспроможність; витрати; оптимізація витрат.