Розмір шрифту: 

УДК  334.722.8 : 334.784 (048)

Малик І.П.

канд. економ. наук, доцент

Національній технічний університет Україні «КПІ», м. Київ

Крачунов Х.А.

д.інж.н., проф. Технічного університету Варна (м. Варна, Болгарія)

ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ КОРПОРАТИВНОЇ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ Анотація. В статті проаналізовано передумови виникнення корпоративної форми організації бізнесу в Україні. Особливу увагу приділено механізму корпоративних відносин, а також його зв'язку із моделлю корпоративного управління. The prerequisites of the corporate form of business organization in Ukraine are analyzed in the article. Particular attention is paid to the mechanism of corporate relations and its connection with the model of corporate governance.

Ключові слова: корпоративне управління, акціонерне товариство, механізм корпоративних відносин, модель корпоративного управління.

Постановка проблеми. Розбудова економіки України на основі інноваційно-інвестиційної моделі значною мірою залежить від ефективності управління корпоративним сектором, котрий відіграє провідну роль у національній економіці. Разом з тим зараз результатом нестабільних та суперечливих ринкових перетворень стало зниження темпів зростання ВВП, позитивної динаміки основних економічних показників. Чинником недостатнього рівня результативності управління корпоративним сектором  як на державному й галузевому рівнях, так і на рівні окремих акціонерних товариств (АТ) є несформованість необхідного інституціонального забезпечення. Тому розвиток та вдосконалення моделі корпоративного управління сприятиме поліпшенню інвестиційного клімату України, забезпечить подальші позитивні зміни в реальному секторі економіки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми корпоративного управління та регулювання корпоративних відносин докладно розглядались в працях зарубіжних учених-економістів – К. Майєра, М. Аокі,  Ю. Б. Вінслава [6]. Значний вклад внесли в дослідження теоретичних та практичних аспектів вирішення проблем формування української моделі корпоративного управління  вітчизняні  науковці   –   В. А. Євтушевський,   Г. В. Назарова,    В. І. Голіков та інші [1-3].

Однак практичні аспекти застосування теоретичних засад корпоративного управління ще недостатньо досліджені і потребують поглибленого вивчення. Залишаються законодавчо не врегульованими основні положення і не закріплені механізми регулювання корпоративного управління, а опис базових понять корпоративного управління здійснюється із використанням запозичених термінів, що не відповідають реаліям України.

Формулювання цілей праці (постановка завдання). Метою даного дослідження є аналіз передумов виникнення корпоративної форми організації бізнесу в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження. Запровадження принципів корпоративного управління в українській економіці відбувається повільніше, ніж у інших зарубіжних країнах, що відповідають вимогам сучасної ринкової економіки. Причинами повільного розвитку даного процесу є низький рівень корпоративної культури українських компаній, брак фінансових та кваліфікованих людських ресурсів, порушення прав власників акцій, особливо міноритарних акціонерів, корупція та невідповідність звітності міжнародним стандартам.

Створення та розвиток ефективної системи корпоративного управління починається із дотримання усіма суб’єктами господарювання нормативно-правових актів, проходження ними певних кроків на шляху до покращення системи корпоративного управління та вихід на рівень національного, а потім і міжнародного лідерства. Перевагами, які забезпечує система ефективного корпоративного управління є покращення репутації компанії, підвищення ефективності її функціонування, спрощення доступу до ринків капіталу та зниження вартості залучення фінансових ресурсів.

Приватизація значної кількості державних підприємств в Україні потребує формування адекватного механізму корпоративних відносин (МКВ) на створених АТ. В Україні корпоративні відносини виникли і почали розвиватися порівняно недавно тому, відповідно і механізм корпоративних відносин тільки набуває своїх обрисів. Така ситуація сприяє необхідності насамперед розробити методологічні і методичні підходи до аналізу механізму корпоративних відносин на акціонованих підприємствах [2].

Спираючись на зарубіжний досвід, можна зробити висновок, що на характер МКВ  впливають умови, які його формують. До таких умов у можна віднести економічні, соціальні, нормативно-правові, історичні, політичні. Унікальність МКВ визначається особливостями національних умов конкретної країни.

Перехід України до ринкової економіки, значний вплив принципу соціальної справедливості, недосконалість нормативної бази у сфері акціонерних і корпоративних відносин, а також брак досвіду у цих питаннях вплинули і на характер  МКВ.

Крім умов, що впливають на формування МКВ, потрібно розрізняти чинники, які характеризують стан даного механізму, його відмінності від аналогічних моделей і механізмів у інших країнах. До таких чинників можна віднести організаційну структуру управління АТ, нормативне регулювання акціонерних відносин, структуру акціонерів, характер зв’язків між акціонерами і підприємствами (рис. 1).

 

Рис. 1. Класифікація умов та чинників механізму корпоративних відносин [Джерело: розроблено авторами на основі [7]]

Вплив зазначених чинників зумовлює те, що, наприклад, американська модель корпоративного управління – це модель із переважно зовнішніми механізмами контролю діяльності підприємств з боку акціонерів, а німецька – із внутрішніми. Відповідно і в Україні, як і в інших країнах з перехідною економікою, з початком розвитку акціонерних відносин вплив цих чинників має зумовити появу своєї моделі, що забезпечуватиме діяльність акціонованих підприємств в інтересах насамперед своїх акціонерів.

Сьогодні в Україні законодавче регулювання проблем корпоративних відносин не набуло ще характеру розвиненої системи. Має місце впровадження у практику законів, що недостатньо адекватно і справедливо визначають права й обов’язки між акціонерами, керівництвом і контролюючими органами підприємств. Крім того, приватизовані підприємства не мають достатнього досвіду корпоративного управління. Інше важливе питання – брак надійної і доступної інформації для забезпечення звітності цих груп одна перед одною.

Зазначені питання слід вирішувати на законодавчому рівні для того, щоб внутрішні й іноземні інвестори мали певні гарантії, вкладаючи капітал у підприємства. Чинне законодавство України не відповідає цим вимогам. Воно обмежене декількома нормами, що переважно визначають види і повноваження органів управління товариства.

Корпоративний сектор – це складний багатогранний суспільно-економічний феномен, що ще не достатньо проаналізований з позиції забезпечення ним умов життєдіяльності суспільства. Відзначимо, що підприємства корпоративного типу характеризуються обмеженням можливостей вилучення капіталів із товариства, розмежуванням власності та економічної діяльності та поєднанням різноманітних економічних можливостей – умінь, знань, ідей.

Розглядаючи питання, як має відбуватися просування моделі корпоративного управління до ідеального стану, виділимо такі перспективні напрями розвитку національної моделі корпоративного управління підприємствами [4, 5]:

• Роль вітчизняного фондового ринку має залишатися обмеженою. Головну мету функціонування ринку слід розглядати як створення надійної системи реєстрації прав на цінні папери та забезпечення виконання укладених угод. На торговельному сегменті ринку слід зосередитися на створенні сприятливих умов для фінансування борговими паперами, а також впровадженні дієвих механізмів виходу потужних ПФГ на міжнародні ринки капіталу.
• Проблему захисту прав дрібних акціонерів, які стали власниками завдяки сертифікатній приватизації, розв’язати неможливо. Незважаючи на результати діяльності підприємств, корпоративна культура та стан фондового ринку не дозволяють отримати дрібним інвесторам дивідендний дохід і реалізувати акції у разі зростання їх вартості.
• Кошти індивідуальних інвесторів мають надходити в корпорації переважно опосередковано – через банки. Останні серед інститутів залучення коштів населення мають найкращу репутацію (репутація фінансових посередників і промислових компаній підірвана якщо не остаточно, то на тривалий час через, відповідно, фінансові піраміди та невиплату дивідендів) і успішно нею користуються.
• Національна модель у перспективі залишиться банківсько-орієнтованою, що потребує пріоритетного законодавчого розвитку банківського, а не фондового сегменту ринку капіталу.
• Триватимуть процеси концентрації акціонерної власності; роль основних інвесторів – фінансово-промислових груп – зросте. Це пов’язано з низьким рівнем економічного розвитку країни та недосконалістю інституційної системи, які, як свідчать дослідження, прямо сприяють концентрації капіталу.

Висновки. Подальший розвиток ринкових відносин в Україні залежить від ефективного функціонування корпоративного сектору. З метою визначення структури корпоративного сектора конкретизовано характеристики підприємств корпоративного типу. Зокрема для них є характерним можливість об’єднання капіталів і обмеження економічного ризику для окремих учасників, жорсткий розподіл власності господарського товариства та власності його учасників.

Аналізуючи характеристики функціонування корпоративних форм господарювання та чинники їхнього розвитку, визначаємо необхідність формування сучасного ефективного корпоративного сектору на засадах оптимізації організаційно-економічного механізму формування корпоративного сектору економіки і гармонізації інтересів усіх учасників корпоративних відносин.

Перспективи досліджень у даному напрямі для країн з перехідною економікою полягають у поступовому формуванні національних моделей корпоративного управління, але цей процес поки що має суперечливий характер і вимагає активних дій з боку урядів, громадськості та інших суб'єктів корпоративного регулювання.

Література

1. Голіков В.І. Теоретична сутність корпоративних відносини та корпоративного управління // Економіка і прогнозування. - 2001. - №2. -С.52 - 65.
2. Довгань Л. Є., Малик І.П. Корпоративне управління: інституціональні аспекти. Монографія./ За ред. Л.Є. Довгань – К.: ІВЦ „Видавництво ”Політехніка”, 2006. – 340 с.
3. Євтушевський В. А. Стратегія корпоративного управління : наукове видання / А. Євтушевський, К. В. Ковальська, Н В. Бутенко. - К. : Знання, 2007. - 287 с
4. Румянцев С.А. Українська модель корпоративного управління: становлення та розвиток. - К.: Т-во „Знання”, КОО, 2003. - 149 с.
5. Сохацька О. Формування нової парадигми корпоративного управління в глобальному середовищі. – Вісник ТДЕУ№ 3.- 2006. – С.24
6. Franks J., Mayer C. Takeovers: Capital Markets and Corporate Control: A Study of France, Germany and the UK // Economic Policy: A European Forum. – 1990. – № 10. – Р. 190–231.
7. Yarrow G. Privatization in theory and practice. – Cambridge: Cambridge University Press, 1986. – 287 p.

 

корпоративне управління, акціонерне товариство, механізм корпоративних відносин, модель корпоративного управління