Остання редакція: 2015-04-22
Тези доповіді
Анотація. У статті розглянуто засоби підвищення конкурентоспроможності підприємства через впровадження інноваційних ресурсозберігаючих технологій.
Ключові слова: технологічна інновація, ресурсозберігаючі технології, конкурентоспроможність, інновації на підприємстві.
Annotation. The article examines means of improving the competitiveness of enterprises through the introduction of innovative energy-saving technologies.
Keywords: technological innovation, resource-saving technologies, competitiveness, іnnovation in the industrial enterprise.
Постановка проблеми. В умовах ринкової економіки, коли в результаті жорстокої конкурентної боротьби виживає найсильніший, гостро стоїть проблема підвищення конкурентоспроможності підприємства.
Впровадження інноваційних ресурсозберігаючих технологій на підприємстві є досить дієвим методом боротьби, що допомагає утримати свої позиції на ринку, а іноді і стати лідером у своїй галузі.
Аналіз основних досліджень та публікацій. Термін інновації вперше ввів Й. Шумпетер, що в буквальному перекладі означає «втілення наукового відкриття, технічного винаходу в новій технології або новому виді виробу» [1].
Значний внесок у вивчення питання теорії і практики конкурентоспроможності підприємств зробили вчені М. Портер, Ж.Ж. Ламбен, Г. Азоєв, Драган О. І., Трещов М. М. та інші [2, 6].
Вивченням теорії та практики інноваційної діяльності займалися такі вітчизняні та закордонні економісти-дослідники як Шамина Л. К., Барун М. В., та інші [4, 5].
Формулювання цілей статті. Метою дослідження є розгляд та обґрунтування рекомендацій з підвищення конкурентоспроможності підприємства, за допомогою впровадження ресурсозберігаючих технологій, що призведуть до значної економії витрат на виробництво та зменшення собівартості продукції.
Виклад основного матеріалу дослідження. Ефективним методом підвищення конкурентоспроможності на виробничому підприємстві є запровадження та постійне здійснення інноваційної діяльності.
Конкурентоспроможність підприємства – здатність господарюючих суб’єктів пристосовуватись до нових умов господарювання, використовувати свої конкурентні переваги і перемагати в конкурентній боротьбі на ринках товарів та послуг, максимально використовуючи наявні ресурси та якомога повно задовольняючи потреби покупця [2].
На думку Драган О. І. конкурентоспроможність відповідає таким принципам і положенням [6, с. 31-32]:
1) конкурентоспроможність підприємства формується на основі впровадження нововведень, поліпшувань та змін (реструктуризація);
2) конкурентоспроможність підприємства стосується всієї системи створення цінностей − це весь набір видів діяльності, які взаємодіють у процесі створення, виробництва і реалізації продукції;
3) конкурентоспроможність підприємства повинна постійно підтримуватися безперервним удосконаленням;
4) конкурентоспроможність підприємства може забезпечуватися різними методологічними підходами і характеризується різноманітними способами досягнення;
5) конкурентоспроможність підприємства забезпечується завдяки наявності конкурентних переваг, які формують конкурентоспроможність продукції;
6) конкурентна перевага, що забезпечує конкурентоспроможність підприємства, може формуватись в різних площинах діяльності підприємства: менеджменті, маркетингу, логістиці, фінансовій діяльності, підприємництві, і реалізуватися за допомогою різноманітних методичних підходів;
7) дослідження конкурентоспроможності підприємства передбачає ретельний розгляд всіх складових, елементів, факторів внутрішнього і зовнішнього середовища діяльності підприємства.
Термін «інновація» було запроваджено австрійським економістом Йозефом Шумпетером, що стверджував : «інновація – це історичне явище, що викликає необоротну зміну виробництва товарів. Якщо замість зміни величини факторів ми змінимо функцію виробництва, то матимемо саме інновацію» [1]. Отже, на думку Й. Шумпетера, інновація – це встановлення нової виробничої функції.
Впровадження інновацій на підприємстві, а саме технологічних інновацій, призводить до економії витрат та зниження собівартості продукції (ресурсозберігання).
Л. Шаміна та О. Самсонова у статті «Особливості впровадження технологічних інновацій» пропонують вважати технологічними інноваціями «інновації в галузі технологій, удосконалення технологій, застосування принципово нових технологій у виробництві продукту, освоєння нових технологічних регламентів, нових видів технологічного обладнання і технологічного оснащення» [4].
Найбільш вдалим трактуванням суті технологічної інновації можна вважати : «результат інноваційної діяльності, який існує у вигляді нового або вдосконаленого продукту, що впроваджений на ринок, або у вигляді нового або вдосконаленого технологічного процесу, який використовується в практичній діяльності. Відповідно, технологічні інновації тягнуть за собою зміни в технологічних процесах і, відповідно, в технологічній структурі економіки» [3, с. 20].
В умовах обмеженості ресурсного потенціалу підприємств актуалізується проблема ресурсозбереження як чинника підвищення конкурентної переваги.
Ресурсозберігання – це прогресивний напрямок використання ресурсного потенціалу підприємства, безперервний процес економії на всіх етапах виробничо-господарської діяльності, який забезпечить зменшення витрат виробництва, зростання виробництва продукції, зменшення собівартості при тій самій кількості використання ресурсів, сировини та палива. Також слід зазначити, що ресурсозбереження - це наукова, комерційна, організаційна та інформаційна діяльність яка спрямована на раціональне та комплексне використання всіх видів ресурсів підприємства з врахуванням існуючого стану НТП та стану навколишнього природного середовища [5].
Кожне підприємство, яке виходить на ринок з власною продукцією, намагається досягти переваги над іншими підприємствами-конкурентами. Можливості підприємства у досягненні такої переваги визначаються таким поняттям як конкурентоспроможність.
Як приклад впровадження інноваційної ресурсозберігаючої технології візьмемо підприємство з виробництва цементу. Технологічна інновація буде стосуватися зміни мокрого способу виробництва клінкеру для цементу на сухий.
Цементний клінкер – проміжний продукт при виробництві цементу. Власне цемент – це продукт помелу клінкеру до порошкоподібного стану з додаванням гіпсу та шлаку.
У 2013 році відбулася зміна способу виробництва клінкеру з мокрого на сухий. Проаналізувавши ринок продажів 2013 і 2014 років, можна відстежити динаміку зростання обсягу продажів і збільшення частки на ринку.
Перехід з мокрого способу на сухий, тягне за собою зменшення витрат на виробництво, це в свою чергу веде до зменшення собівартості цементу. Таким чином конкурентоспроможність підприємства збільшилася, що призвело до збільшення виробництва, відповідно до збільшення продажів і частки на ринку.
В табл.1 та на рис 1. зображено зміну обсягів продажу цементу за 2 роки та зміну долі ринку, після впровадження ресурсозберігаючої технології.
Таблиця 1
Порівняльна таблиця обсягів продажу цементу за 2013-2014 рр.
Обсяг продажу,т. 2013
Обсяг продажу,т. 2014
Заг. обсяг продажу по Україні, т. 2013
Заг. обсяг продажу по Україні, т. 2014
Доля на ринку
2013
Доля на ринку 2014
Січень
34 700
32 694
244 420
269 875
14%
12%
Лютий
57 254
73 404
417 456
450 594
14%
16%
Березень
94 990
126 055
611 941
834 293
16%
15%
Квітень
117 747
89 608
900 410
911 710
13%
10%
Травень
126 013
115 119
1 035 914
982 028
12%
12%
Червень
92 216
121 851
1 018 944
867 731
9%
14%
Липень
116 631
122 620
1 152 902
954 262
10%
13%
Серпень
109 589
164 553
1 210 940
942 049
9%
17%
Вересень
103 646
169 427
956 762
935 044
11%
18%
Жовтень
114 175
153 559
963 073
847 432
12%
18%
Листопад
97 688
134 434
779 604
604 228
13%
22%
Грудень
62 707
99 029
412 427
393 410
15%
25%
Складено автором за даними підприємства
Рис.1. Порівняння обсягів продажу цементу за 2013-2014 рр.
Складено автором за даними підприємства
Зростання частки ринку та обсягів продажу пояснюється тим, що в ситуації коли спостерігається кон'юнктурний спад, підприємство навпаки збільшує свої потужності, так як клієнти шукають можливість заощадити, а оскільки вартість цементу менша ніж у конкурентів, а якість його не змінилася за переходу на сухий, у підприємства з'явилися нові клієнти.
Висновки. Нові прогресивні технології виробництва дозволяють створити нові продукти або удосконалити існуючі. Від рівня розвитку технологій залежать масштаби використання інновацій, що обумовлює інноваційний розвиток підприємства у довгостроковому періоді, а перехід підприємства від одного рівня технологій до іншого дозволяє як забезпечувати стабільні конкурентні переваги так і підвищувати конкурентоспроможність.
З вищенаведеного дослідження можна зробити висновок, що саме впровадження ресурсозберігаючих інноваційних технологій на підприємстві призведе до значного зменшення витрат і посилення конкурентних позицій на ринку.
Література:
- Шумпетер Й. Теория экономического развития (Исследование предпринимательской прибыли, кредита, процента и цыкла коньюктуры): Пер. с нем. / Й. Шумпетер – М.: Прогресс, 1982. – 453 с.
- Трещов М. М. Економічна сутність поняття конкуренто-спроможність підприємства та специфіка її формування в аграрних підприємствах. / М. М. Трещов // Вісник Дніпропетровського державного аграрного університету : наук.-теорет., наук.-практ. журн. УДК 338.516.22.009.12 © 2011.
- Руководство Осло. Рекомендации по сбору и анализу данных по инновациям. Совместная публикация ОЭСР и Евростата. — М. : ГУ «Центр исследований и статистики науки», 2006. — 192 с.
- Шамина Л. К. Особенности внедрения технологических инноваций. [Електронний ресурс] / Л. К. Шамина, О. И. Самсонова // Экономика и экологический менеджмент : электр. науч. журн. — 2011. — № 1. — Режим доступу: http://economics. open-mechanics.com/articles/318.pdf.
- Барун М. В. Управління ресурсозбереженням на підприємстві. [Електронний ресурс] / М. В. Барун / Режим доступу: http://khntusg.com.ua/files/sbornik/vestnik_98/14.pdf
- Драган О. І. Управління конкурентоспроможністю підприємств: теоретичні аспекти. Монографія. /О. І. Драган – К.: ДАКККіМ, 2006. – 160 с.