Статтю присвячено дослідженню валютно-фінансових ризиків, що зараз супроводжують діяльність вітчизняних промислових підприємств, а також опрацюванню методів управління ними. Виявлені причини виникнення таких ризиків – проаналізовані макроекономічні тенденції та показники, що спричинили досягнення фінансово-валютними ризиками катастрофічного рівня. Розглянуто перспективні напрямки управління ризиками підприємств при здійсненні зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності. Сформульовано висновок про необхідність хеджування валютно-фінансових ризиків, зокрема використання термінових фінансових інструментів. Досліджено можливості, перспективи та загрози застосування деривативів підприємствами реального сектору економіки.

Ключові слова: фінансова діяльність, фінансовий ризик, хеджування, дериватив.

The article studies the currency and financial risks, in which domestic industry enterprises activity are accompanied. Methods of the risks management are developed. Causes of these risks are identified – macroeconomic trends and indicators that led to the achievement of financial and currency risks their catastrophic level are analyzed. Perspective directions of enterprise risk management in foreign trade and investment are considered. The conclusion about the need to hedge currency and financial risks, including the using of forward financial instruments, are formulated. Possibilities, prospects and threats of using derivatives by enterprises in real sector are investigated.

Keywords: financial activities, financial risk, hedging, derivative.

Постановка проблеми. Діяльність підприємств в ринковому середовищі, особливо зараз, зазнає впливу некерованих чинників та відбувається в умовах невизначеності, конфліктності, неможливості здійснення точних економічних прогнозів, необхідних для прийняття економічних рішень. Тому вивчення і врахування таких чинників і породжуваного ними ризику та уміння приймати адекватні рішення є основоположними умовами виходу підприємств з кризи та забезпечення їх конкурентоспроможного функціонування. Найбільш відчутними в загальному портфелі ризиків підприємства є фінансові ризики, під якими розуміється ймовірність виникнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати доходу або реальної вартості капіталу. Тому особливу увагу необхідно приділити управлінню саме фінансовими ризиками.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Фінансовий ризик належить до фундаментальних понять сучасної економічної теорії та менеджменту. Однак ступінь їх впливу на результати діяльності значно підвищилася в результаті всебічного розгортання кризових явищ, що нині відбувається. Критична маса несприятливих подій призвела до багаторазового підвищення рівня фінансових ризиків. Дослідженню проблематики фінансових ризиків та їх управління присвячені праці таких вчених, як Б. Вишнівська, Л. Горбач, С. Осадець, Т. Ротова, Л. Руденко, В. Шахов, та інших. Однак єдиного загальноприйнятого підходу до визначення сутності фінансових ризиків, вибору методів управління ними та способів їх покриття не сформовано. З огляду на катастрофічний рівень валютно-фінансових ризиків, що сьогодні супроводжують діяльність промислових підприємств, ці дослідження потребують опрацювання та подальшого розвитку. Для того, щоб зберегти цілісність підприємств, забезпечити як мінімум докризовий рівень ефективності та прибутковості їх діяльності, необхідно розробити та впровадити на практиці конкретні методики та рекомендації щодо управління валютно-фінансовими ризиками, які допоможуть вітчизняним підприємствам скоротити негативні наслідки впливу кризових явищ.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою даної статті є дослідження валютно-фінансових ризиків, що супроводжують діяльність підприємств, та формулювання перспектив управління ними.

Виклад основного матеріалу дослідження. У загальному портфелі ризиків підприємства значне місце займають фінансові ризики. Напруження соціально-політичної та економічної ситуації в країні та кон’юнктури валютно-фінансового ринку призводить до зростання впливу фінансових ризиків на результативність фінансової діяльності підприємства. Загальна класифікація видів фінансових ризиків охоплює такі основні їх види як валютний, кредитний та інвестиційний [1]. При більш розширеній класифікації в якості окремих їх видів виділяють валютний, інфляційний, інвестиційний, податковий, кредитний та процентний ризики [2].

Однак всі види фінансових ризиків, не залежно від діапазону їх класифікації, є взаємопов’язаними, взаємодіючими між собою і посилюючими один одного. Якщо дослідити механізм їх взаємодії, можна зробити висновок, що вплив фінансових ризикових чинників носить рефлексивний та резонансний характер. Спробуємо проаналізувати основні причини виникнення такої ситуації.

Україна є надзвичайно залежною від торгівлі із зовнішнім світом, тому її економіка занадто вразлива до зовнішніх змін – зміни світових цін на сировину та матеріали, товарної структури торгівлі, торгівельної політики країн-партнерів тощо. Ключовою є прив’язаність економіки України до імпорту енергоресурсів. Останні роки зовнішньоекономічна діяльність країни потрапила під потрійний негативний влив: від партнерів по СНД, партнерів з країн ЄС та США. З боку країн Митного союзу такий вплив є наслідком циклічного економічного спаду в регіоні, падіння попиту на український експорт через політику імпортозаміщення; запровадження заходів протекціонізму та жорсткого економічного тиску, що пов’язано з відмовою України від інтеграції. З боку інших країн такий вплив частково можна пояснити загалом пригніченим економічним станом більшості країн, а також трансформацією товарної структура світової торгівлі – скоротилися фізичні обсяги торгівлі сировинними товарами, одночасно відбулося зростання обсягів торгівлі машинами, обладнанням, транспортними засобами та споживчими товарами тривалого користування. Визначальним чинником в цій ситуації стало те, що за відсутності чіткого геостратегічного вибору Україна опинилася в ролі об’єкта конкурентної боротьби трьох масштабних геополітичних сил, у кожної з яких своє бачення перспектив розвитку регіону, до якого територіально належить Україна. Ситуація загострилася відсутністю економічних ресурсів, які необхідні для переорієнтації зовнішньоекономічних зв’язків країни в напрямку певного шляху інтеграційного розвитку та проведення необхідної для цього структурної модернізації [3].

В підсумку в Україні сформувалась глибока системна криза, виникла залежність від зовнішнього фінансування, основним видом якого є запозичення. Розгортання кризових явищ розповсюдилося на валютний ринок. Протягом[1] всього минулого року національна валюта знецінювалася швидкими темпами. Станом на початок лютого офіційний курс національної валюти досяг свого безпрецедентного рівня – близько 18 гривень за долар. На «чорному» ринку вартість долара коливалась близько 21-22 гривень [4]. Після цього Національний банк України прийняв рішення починаючи з 05.02.2015р. відмовитися від використання індикативного курсу, забезпечивши єдиний ринковий курс гривні на міжбанківському валютному ринку. Це було запроваджено, з одного боку, на вимогу Міжнародного валютного фонду про ринкове курсоутворення, з іншого – з метою вирівнювання різниці курсів. В такий спосіб можна усунути стимули для розвитку «чорного» ринку, однак на початковому етапі офіційний курс, найімовірніше, знизиться до ринкового курсу на рівні близько 21-22 гривень за долар [5].

Подальшим кроком стало ухвалення НБУ рішення про підвищення з 06.02.2015р. облікової ставки з 14,0% до 19,5% річних і відповідне коректування ставок по активних і пасивних операціях Національного банку [4]. Дисконтна ставка НБУ – це монетарний інструмент, за допомогою якого Національний банк установлює для комерційних банків орієнтир за вартістю притягнутих і розміщених грошових ресурсів. Дисконтна ставка є базовим індикатором для оцінки вартості коштів. На рисунку 1 можна побачити динаміку курсу національної валюти за період 2011-2015 років.

Узагальнюючи, в якості основних безпосередніх причин валютно-фінансової кризи можна назвати загальну політичну і зовнішньоекономічну невизначеність та економічну стагнацію в країні, зростання зовнішнього боргу та дефіцит платіжного балансу, кризу банківської системи, відтік іноземного капіталу та відсутність інвестицій, відсутність реальної фінансової[2] допомоги[3] тощо. Знецінення валюти обумовлює високий рівень інфляції в країні, подорожчання імпортних товарів, а також товарів, у вартості яких значну роль відіграє імпортна сировина. За прогнозами, у 2015 році зростання цін буде зафіксовано на всі товари. Імпортні товари подорожчають ще як мінімум вдвічі [5].

Рис. 1. Динаміка зміни курсу української гривні щодо долара США за період 2011-2015 рр.

Джерело: [6].

Зменшення обсягів зовнішньої торгівлі могло б бути частково компенсоване заміщенням імпортної продукції аналогічною вітчизняною та активізацією внутрішньої торгівлі. Однак зниження інвестиційної активності вітчизняних суб’єктів господарювання та низький рівень внутрішнього споживчого попиту, не дозволяють компенсувати втрати, викликані звуженням зовнішнього ринку [3].

З наведених даних видно, що сьогодні надзвичайно важливим чинником забезпечення стійкості і конкурентоспроможності підприємств реального сектору економіки на ринку стає уміння прогнозувати валютні ризики та управляти ними.

Управління валютними ризиками передбачає проведення їх детального аналізу, оцінку можливих наслідків та вибір відповідних методів управління. Оцінка ризиків передбачає визначення тривалості періоду їх дії, суми коштів, що знаходяться під ризиком, та обсягу збитків за відповідними зобов’язаннями, що можуть виникнути в майбутньому. За характером і місцем виникнення валютні ризики поділяють на ризики щодо країни та валютно-курсові ризики, що включають до свого складу операційні (трансакційні), трансляційні (бухгалтерські) і валютно-економічні ризики [2].

Управління валютними ризиками передбачає вибір однієї з декількох альтернативних стратегій. Більшість підприємств віддають перевагу проведенню селективного управління, коли враховуються тільки «неприйнятні» ризики, вірогідність та ймовірність збитків від настання яких є високими. Після того як прийнято рішення про необхідність захисту, підприємство постає перед необхідністю вибору відповідного методу управління валютним ризиком. Такі методи підрозділяють на дві групи. Перша – внутрішні методи, що являють собою заходи превентивного характеру щодо запобігання виникненню валютного ризику. Друга – зовнішні методи, що впливають головним чином не на процес виникнення ризику, а на його наслідки шляхом їх усунення. Всі зазначені групи методів можуть мати як короткостроковий, так і довгостроковий характер.

Розповсюдженими у світовій практиці підходом до управління валютними ризиками є використання фінансових інструментів, яке називають хеджуванням (hedging). Хеджування полягає в тому, щоб здійснити валютно-обмінні операції до того моменту, коли відбудеться небажана зміна курсів, або ж компенсувати збитки від такої зміни за рахунок зустрічних операцій з валютою, курс якої змінюється в протилежному напрямку. На практиці використовується велика кількість різних методів хеджування, основними серед яких є використання операцій з валютними деривативами, у тому числі: валютні операції «форвард»; операції «своп»; опціонні угоди; валютні ф’ючерсні контракти; форфейтинг – дисконтування вимог в іноземній валюті та самострахування. Зазначені методи переплітаються між собою, їх можна комбінувати. Статистика світового валютно-фінансового ринку демонструє динамічне зростання популярності таких методів та обсягів торгівлі деривативами – за останні двадцять років оборот такої торгівлі збільшився майже в 10 разів [7].

В Україні торгівлю деривативами розпочато в 1995 році. Потім на довгий час через «незрілість» валютного ринку по більшості з них торгівля була призупинена, або носила дуже обмежений характер. Торгівля деривативами й досі перебуває на початковому етапі свого розвитку, її обсяги незначні, а спектр цих інструментів – вкрай обмежений. В 2013 році обсяг торгів деривативами склав 0,98 % загального обсягу торгів на фондовому ринку. Більше 99 % обсягу торгів на біржовому ринку припадає на дві з українських фондових бірж – «Перспектива» та «Українська біржа» [8].

На даний час одним із перспективних інструментів хеджування валютних ризиків можуть стати ф'ючерсні та опціонні контракти на курси гривні щодо євро та долара США. 21.01.2015 р. фондова біржа «Перспектива» запустила торги валютними ф'ючерсами та опціонами на курси гривня – євро, гривня – долар США, а трохи згодом, 28.01.2015 р., «Українська біржа» розпочала торги ф'ючерсними контрактами на курс гривня – долар США і на ціну однієї тройської унції афінованого золота [4].

Вітчизняні підприємства які вже зазнали істотних збитків через валютно-фінансову кризу і девальвацію гривні, повинні якомога швидше створити та застосовувати в своїй діяльності ефективну систему хеджування ризиків, а НБУ та комерційні банки – сприяти розвитку цього процесу.

Використання термінових фінансових інструментів підприємствами реального сектору економіки дійсно надасть їм можливість отримати певну незалежність від змін валютних курсів, але лише за умови можливості отримання достатньо точного прогнозу напрямку руху курсів. Нові інструменти дозволяють страхувати не лише ризики експортерів та імпортерів, а також можуть бути використані інвесторами. Однак, вітчизняні підприємства побоюються використання деривативів у зв'язку з недовірою, незвичністю форми нових маловідомих фінансових інструментів. На думку фахівців, основні перешкоди для розвитку строкового ринку пов'язані з відсутністю послідовної та прозорої законодавчої бази, що відповідає реальній економічній ситуації в країні і загальноприйнятим на світовій економічній арені нормам і поняттям, відсутністю регулятивного механізму, діючого на ринку деривативів [8].

Висновки. Отже, управління фінансовими ризиками на підприємствах України в умовах нестабільної політико-економічної ситуації країни є дуже важливим аспектом їх фінансово-господарської діяльності. Хеджування – один з методів, який дозволяє зменшити валютний ризик експортерів, імпортерів та інвесторів. Для забезпечення умов повномасштабного використання з цією метою термінових фінансових інструментів необхідно вдосконалити нормативно-законодавчу базу, створити відповідне методичне забезпечення. Це підвищить ступінь довіри керівників підприємств реального сектору до таких інструментів. Однак зменшення ризику зовнішньоторговельних та інвестиційних угод не означає збільшення вартості чи зростання рентабельності підприємства. Тому приймати рішення про хеджування валютно-фінансових ризиків потрібно в рамках загальної стратегії управління ризиками, виходячи зі ступеня участі підприємства в зовнішньоекономічній діяльності.

Література:

1. Вишнівська Б.В. Методи мінімізації фінансових ризиків [Текст] / Б.В. Вишнівська // Економіст. — 2007. — № 6. — С. 58-59.
2. Страхування: теорія та практика [Текст]: Навч.-метод. посібник / Н.М. Внукова, В.І. Успаленко, Л.В. Временко та ін.; [за заг. ред. Н.М. Внукової]. — Харків: Бурун Книга, 2004. — 376 с.
3. Кравченко М.О. Сучасні передумови антикризового системного менеджменту [Електронний ресурс] / М.О. Кравченко // Ефективна економіка: Електронне наук. фах. видання. — 2014. — №11. — Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/? op=1&z=3535.
   1. UBR: Украинский бизнес-ресурс [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://ubr.ua.
   2. Інфляція в Україні залишиться дуже високою [Електронний ресурс] // Сегодня.ua: Новостной ресурс. — Режим доступу: http://ukr.segodnya.ua/economics/enews/ inflyaciya-v-ukraine-ostanetsya-ochen-vysokoy-eksperty-584659.html
   3. Ukraine Economic Forecasts: 2014-2050 Outlook // Trading economics [Electronic resource]. — Mode of access: http://www.tradingeconomics.com/ ukraine/forecast.
   4. Statistical Annex. Derivatives markets // Bank for International Settlements [Electronic resource]. — Mode of access: http://www.bis.org/statistics/ index.htm.
4. Украинский рынок ценных бумаг и деривативов [Электронный ресурс] // ЧАО «Мастер Брок»: Официальный сайт. — Режим доступа: https://masterbrok.com.ua/ education/articles/ukrainskij-rynok-cennyx-bumag-i-derivativov/.